К. т. н., доц. Вінниченко Людмила Федорівна
Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна
РОЛЬ ЛОГІСТИКИ У РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
За даними журналу «Forbes» Україна у 2011 посіла четверте місце у рейтингу 10 найгірших економік світу (зокрема за показниками ВВП на душу населення). Проте, журнал «Forbes» називає Україну країною з «перспективним фермерством і значними запасами мінеральних ресурсів» і відзначає, що вона здатна стати провідною європейською економікою. За рейтингом конкурентоспроможності економік світу «World Economic Forum» у 2013 Україна знизилась на 11 позицій до 84 місця серед 148 країн (для порівняння Росія посіла 61 місце).
В складній економічній і політичній ситуації 2013–2014 років Україна повинна використовувати всі можливості для стабілізації і покращення, в перспективі, свого економічного стану.
Велику роль у розвитку економіки як на мікро-, так і на макрорівні грає логістика, вона використовується на кожному етапі перетворення ресурсів у продукти споживання (транспортна логістика, виробнича логістика, складська логістика). Логістика може бути ключовим фактором в удосконаленні діяльності підприємств, транспортних потоків, як локального так і міжнародного значення, враховуючи транзитний потенціал України. За коефіцієнтом транзитності Україна посідає перше місце в Європі. Подальша інтеграція України у світове господарство, розвиток торгівельно-економічних зв’язків з іншими країнами дозволять збільшити фінансові надходження від перевезення вантажів різними видами транспорту, а також від різних зборів. Зростають вантажні потоки, які з’єднують Європу з Китаєм, Індією та іншими країнами, вони мають тяжіння до українських транспортних комунікацій. Управління і організація процесів транзиту через Україну, оновлення фізично застарілого транспорту та інфраструктури, налагодження тісного взаємозв’язку та взаємодії залізнодорожного, морського та автомобільного транспорту є першочерговими задачами для економіки.
В Україні існуюча нині система управління матеріальними потоками є традиційною. При розробці логістичних моделей слід зважати на ряд особливостей:
1. Велика територія країни ускладнює проектування логістичних моделей, сприяє збільшенню обсягів запасів та транспортно-заготівельних витрат.
2. Нерозвинута інфраструктура, що складається з засобів транспорту різних видів, зв’язку, складів, пакувального обладнання, шляхів сполучення, та багатьох інших складових. Поряд з уповільненням обороту матеріальних потоків, це спричиняє великі фінансові втрати, пошкодження матеріальних цінностей.
3. Високий ступінь концентрації виробництва та споживання на великих підприємствах. З одного боку, це сприяє інтенсифікації матеріальних потоків, а з другого – уповільнює реакцію та гнучкість у зв’язку зі зміною потреб клієнтів. Малі підприємства мають перевагу у швидкості реагування на зміну попиту ринку.
4. Високий ступінь обмеженості самостійності виробничих та постачальницько-збутових підприємств та організацій, необхідність узгоджувати прийняті рішення з вищими органами управління.
5. Низький ступінь інтеграції виробництва в об’єднанні багатьох проміжних етапів технологічного циклу, у намаганні досягти максимального ступеня готовності продукції до кінцевого споживання.
6. Недостатня кількість підготовлених спеціалістів з логістики.
7. Відсутність резервів виробничих потужностей, що значно перешкоджає гнучкості виробництва і свідчить про низький рівень інтенсивності матеріальних потоків.
8. Відсутність системної інформаційної та методичної підтримки суб’єктів господарювання [1].
Всі вищезазначені аспекти вказують на те, що певні причини гальмували та нині гальмують розвиток логістики в Україні. В країні приділяється недостатня увага розвитку логістичної діяльності, як на державному, так і на місцевому рівнях.
За даними Світового банку (Worldbank) Україна у 2010 році посіла 102 місце з 155 за індексом логістичної ефективності (Logistics Performance Index) серед країнсвіту, у 2012 році піднялася до 66 позиції з рейтингом 2,85 з 5 можливих балів.
Рейтинг сформований на основі 6 основних показників логістичної ефективності: митне регулювання (легкість та швидкість проходження митних процедур); інфраструктура (якість торгівельної та транспортної інфраструктури); міжнародні перевезення (легкість організації конкурентоспроможних по вартості перевезень);компетенція у логістиці (компетенція та якість логістичного сервісу); контроль пересування (можливість відстежувати та контролювати рух вантажів); своєчасність (частота, з якою поставки досягають одержувача в запланований або очікуваний час) – цей показник в Україні має найвищі результати.
Можна зробити висновок про те, що в Україні слід і надалі розвивати логістичну діяльність, так як вона є важливим компонентом оптимізації всіх процесів, пов’язаних з виробництвом матеріальних благ та наданням послуг споживачам. Для підвищення логістичної ефективності в економіці країни слід приділити особливу увагу основним її показникам та намагатися підвищити їх. Для цього необхідно вдосконалити державне регулювання логістичної діяльності та її законодавчу базу, розробити стимули для впровадження нових логістичних концепцій на підприємствах, створити відповідну науково-дослідну і технічну базу для підготовки спеціалістів середньої та вищої ланок з логістики.
Список використаних джерел:
1. Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.ebk.net.ua/Book/OsnlogKal chenko/6.4.htm