Кушакова Надія Олексіївна

Запорізька державна інженерна академії, Україна

ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ ЯК ГОЛОВНИЙ ЧИННИК ЗНИЖЕННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ У МЕТАЛУРГІЙНІЙ ГАЛУЗІ

Для чорної металургії України частка матеріальних витрат у загальних витратах виробництва перевищує 70 %, тому для металургійних підприємств ресурсозбереження, в першу чергу енергозбереження, є головним чинником зниження собівартості продукції і підвищення конкурентоспроможності продукції на світовому ринку. У металургійному виробництві України використовуються практично всі відомі види енергоносіїв.

Сьогодні перехід газових відносин України з Росією з принципу політичного дотування й штучного збереження енергозалежності на принцип ринкового ціноутворення, напевно, вперше за останні роки виніс на найвищий політичний рівень проблему ефективності державної енергозберігаючої політики та енергозбереження у системі управління якістю в окремому підприємстві.

У металургії частка газу у собівартості продукції становить до 10 %. В останні роки активно реалізовувалися проекти газозаміщення – наприклад, це впровадження пиловугільного палива. Ці проекти можна назвати ефективними, оскільки у 2012 році вітчизняна чорна металургія скоротила споживання природного газу на 24,9 % до 3,9 млрд м³, а в 2013 році – ще на 20,5 % до 3,1 млрд м³.

Реальний внесок в підвищення ефективності використання енергоресурсів, в розвиток місцевої і регіональної законотворчої бази могли б внестиенергоефективні демонстраційні зони в рамках регіональних програм їх розвитку [1].

Вирішення проблеми енергозбереження на підприємствах чорній металургії включає технологічні, енергетичні, організаційно-технічні і фінансово-економічнізаходи, що є єдиним ланцюгом. Висока енергоємність металургійного виробництва при безперервному зростанні вартості енергоресурсів обумовлює виняткову важливість енергозбереження, і потребує:

– структурної перебудови основних переділів, направленої на підвищення ефективності виробництва за рахунок технічного оновлення технологічного устаткування, впровадження матеріало- і енергозбережних технологій;

– підвищення якості продукції і збільшення її сортаменту;

– розвитку і вдосконалення сировинної бази;

– широкого використання вторинних енергетичних ресурсів, в тому числі і з власного виробництва;

– здійснення системних заходів щодо охорони навколишнього середовища.

Впровадження науково-технічних досягнень у чорній металургії пов’язане з такими енергозберігаючими технологіями, як застосування киснево-конвертерного і електросталеплавильного способів замість мартенівського. Перехід від традиційного для України мартенівського виробництва сталі на конвертерний вимагає глобальних змін в енергоспоживанні металургійного підприємства, приводить до перерозподілу центрів вироблення енергії, перегляду політики утилізації вторинних енергетичних ресурсів, зміни схем передачі енергоресурсів в цілому.

Складність проблеми оптимізації енергоспоживання полягає у необхідності застосування жорсткої системи управління енергозбереженням. Потрібен ефективно працюючий механізм енергозбереження, має бути сформульована єдина політика енергоспоживання, розроблені стратегія і тактика енергозбереження на підприємстві, та їх супровід.

До числа найбільш важливих завдань управління енергозбереженням будь-якого підприємства, яке працює за традиційними технологіями, входять наступні:

- управління впровадженням систем контролю і обліку енергоресурсів;

- управління розвитком власних енергоджерел на підприємстві;

- управління утилізацією вторинних енергоресурсів;

- розробка програм раціонального споживання енергоресурсів;

- розширене застосування енергозбережного устаткування.

У металургійному виробництві енергетичні витрати визначаються не тільки наявністю або відсутністю розроблених технічних заходів, їх якістю і впровадженням.

Список використаних джерел:

1. Инвестиционные возможности энергосбережения. Челябинская область. – Челябинск, 1996. – 58 с.

2. Гончарова О. М. Конкурентоспроможність підприємств металургійної промисловості України / О. М. Гончарова // Теоретичні та прикладні питання економіки: зб. наук. праць. – 2007. – Вип. 12. – С. 353–361.