К.е.н., доц. Мазур Олена Євгеніївна

Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, Україна

ІНВЕСТИЦІЙНА КРИЗА ПІДПРИЄМСТВ РОЗДРІБНОЇ ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ

Можливості функціонування роздрібної торгівлі в середньо- і довгостроковій перспективі визначаються станом її інвестиційної активності в поточномуперіоді. Інвестиції є базою також і для підвищення темпів розвитку та зростання конкурентоспроможності торговельних підприємств.

Опосередкованим свідченням інвестиційної кризи в торгівлі є той факт, що з 2010 р. Україну виключено з Глобального індексу розвитку роздрібної торгівлі –Global Retail Development Index (GRDI) – списку найбільш інвестиційно привабливих країн світу для ритейлерів серед 30 країн, що розвиваються, який щорічно укладає складає консалтингова компанія А. Т. Kearney [1]. Рейтинг враховує ризик країни (сукупний показник за економічними, політичним і соціальним ризикам), насиченість і темпи зростання місцевого ринку (привабливість для інвестування), а також можливість відстрочити вихід на нього (чим вона менша, тим вище індекс). Погіршення позицій України є дуже показовим, якщо узяти до уваги стрімку позитивну динаміку України у попередні роки, особливо її входження у п’ятірку лідерів протягом 2005–2007 рр. (табл. 1).

Таблиця 1. Місце України і Росії

в рейтингу Глобального індексу розвитку роздрібної торгівлі

Джерело: складено за даними [1].

З першої десятки світових роздрібних мереж в Україні представлений лише Metro AG, з першої сотні – ще невелика кількість операторів (Groupe Auchan, Inditex(бренди Zara, Massimo Dutti, Bershka), Marks and Spencer, GAP, PPR Group (бренд Puma), Groupe Adeo (бренд Leroy Merlin).

Аналіз інвестиційної діяльності роздрібної торгівлі за період 2009–2011 рр. показує, що динаміка обсягу інвестицій в основний капітал підприємств роздрібної торгівлі була спадною: якщо по Україні в цілому обсяг інвестування знижувався в середньому на 8,8 % за рік, а по торгівельній галузі – на 14,3 %, то в роздрібній торгівлі – на 15,7 % [2, с. 25–28]. Зафіксований ріст інвестиційної активності у 2011 р. (на 110 %) хоча і може бути оцінений як позитивне досягнення, проте, по-перше, він нараховувався на низьку порівняльну базу, а по-друге, роздрібна торгівля (як і торгівля в цілому) так і не відновила попередні показники інвестування.

З іншого боку, у 2013 р. торгівельна галузь отримала найбільші серед інших галузей обсяги банківських кредитів – станом на 1 вересня їхня сума становила 236,28 млрд грн (для порівняння: переробна промисловість отримала 133,47 млрд грн, операції з нерухомістю – 46,05 млрд грн, будівництво – 42,9млрд грн, сільське господарство – 39,81 млрд грн) [3]. Роздрібна торгівля, демонструючи динамічне зростання, залишається нині найбільш привабливою для банківського кредитування.

Парадокс скорочення інвестицій при одночасному нарощуванні кредитування пояснити просто: більшість кредитів спрямовуються не на оновлення основних фондів, а на здійснення операційної діяльності. Це підтверджують дані про те, що за рентабельністю усієї діяльності роздрібний бізнес кілька років поспіль демонстрував від’ємні, зі спадною тенденцією, показники – з (-3,5 %) у 2010 до (-4,1 %) у 2012 р. [4, с. 502–505].

Криза інвестицій підприємств роздрібної торгівлі в Україні пояснюється тим, що торговельна галузь функціонує в інституціональному полі, яке характеризується надмірною складністю, зарегульованістю і суперечливістю. Нормативний масив щодо торговельної діяльності не може бути кваліфікований якєдина, цілісна, прозора і зрозуміла система, яка спрямована на створення сприятливої бази для господарсько-торговельної діяльності. Заходи, орієнтовані на розвиток торгівлі в країні, не скоординовані між собою і не об’єднані спільною стратегією чи концепцією. За своїм змістом така «система» може бути системою лише у негативному контексті: як така, що лише декларує цінності свободи і розвитку приватної ініціативи, а в реальності має за мету обмеження конкурентних сил і невиправданого зміцнення державного контролю над підприємцями.

Недостатній рівень розвитку інвестиційної діяльності роздрібної торгівлі здатен утворити системні ризики для торговельного бізнесу і призвести до сповільнення ряду позитивних тенденцій, які вже намітилися у забезпеченості сучасними торговими площами, підвищенні географічної доступності товарів для населення, розвитку конкуренції в галузі, зростанні ефективності торгових компаній, підвищенні якості обслуговування, ринковому ціноутворенні.

Для запобігання цим небезпечним наслідкам потрібно невідкладно скоригувати урядову економічну політику щодо державного бюджету, податкового навантаження всієї економіки і найважливіших галузей, а головне – створювати більш прозорі й стабільні умови для інвесторів, зокрема і закордонних, які наразі зменшують свої капітали в Україні.

Список використаних джерел:

1. Global Retail Development Index [Електронний ресурс] / Офіційний сайт АTKearney. – Режим доступу: http://www.atkearney.com/consumer-products-retail/global-retail-development-index

2. Капітальні інвестиції в Україні у 2007–2011 роках: стат. зб. / відп. за вип. М. М. Собко. К., 2012. – 122 с.

3. Криволапчук Т. Банки предпочитают выдавать кредиты компаниям АПК, машиностроения и ритейла / Т. Криволапчук // ИнвестГазета. – 2013. – № 39. – 7–13 окт.

4. Діяльність суб’єктів господарювання: стат. зб. / за ред. І. М. Жук. – К., 2013. – 812 с.