Тубальцева Наталя Пилипівна

Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова, м. Миколаїв, Україна

МОТИВАЦІЙНА СКЛАДОВА ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ

Сьогодні світова економічна система активно формує нову парадигму економічного розвитку, що зменшує роль матеріально-ресурсних компонентів виробництва і підвищує роль інноваційної складової підприємства. У цьому зв’язку особливої актуальності набуває розгляд комплексу питань щодо інноваційної діяльностіпідприємств і, зокрема, інноваційного потенціалу як системного показника, що характеризує рівень ефективності підприємства у реалізації стратегії інноваційного розвитку.

Потенціал визначається як можливість (здатність) здійснювати певні дії, досягати певні цілі, вирішувати якісь завдання з максимальним використанням наявних ресурсів.

Інноваційний потенціал підприємства являє собою сукупність інноваційних ресурсів, які перебувають у взаємозв’язку, та умово-забезпечуючих чинників (процедур), що створюють необхідні умови для оптимального використання цих ресурсів з метою досягнення відповідних орієнтирів інноваційної діяльності та підвищення конкурентоспроможності підприємства в цілому. Саме інноваційний потенціал являється комплексною характеристикою спроможності підприємства до інноваційної діяльності. Він формує можливості і забезпечує реалізацію інноваційної діяльності.

Інноваційний потенціал підприємства є складною, динамічною системою, що складається з підсистем:

– техніко-технологічний потенціал;

– фінансовий потенціал;

– кадровий потенціал;

– інформаційний потенціал;

– організаційно-управлінський потенціал;

– науково-дослідний потенціал.

Кожна з підсистем інноваційного потенціалу залежить від оптимального поєднання окремих видів ресурсів і рівня організації виробництва.

Наша країна за роки самостійності так і не змогла зайняти гідне місце серед інноваційно-розвинутих країн і продовжує залишатися в глибокій технологічнійзалежності. Головна причина інноваційної пасивності пов’язана не з відсутністю фінансових можливостей, а скоріше з якістю інноваційного менеджменту. Можна констатувати небажання і невміння опановувати нові технології. У зв’язку з цим, доцільно доповнити структуру інноваційного потенціалу мотиваційноюскладовою. Досвід свідчить, що за наявності достатньої кількості матеріальних і фінансових ресурсів, але за відсутністю зацікавленості і вмотивованості, як працівників, так і керівників, інноваційна діяльність на підприємстві приречена на провал.

Узагальнення як вітчизняних, так і зарубіжних наукових досліджень дозволили сформулювати принципи формування мотиваційної складової інноваційного потенціалу. Пропонуємо такі принципи формування мотиваційної системи:

– системність;

– оперативність;

– комплексність;

– оптимальність;

– справедливість;

– ієрархічність.

Принцип системності допомагає збалансовано розглядати взаємозв’язок між різними функціональними підрозділами підприємства, а також між керівниками і виконавцями.

Принцип оперативності визначає, що винагорода повинна співпадати з досягненням результату у часі і якнайшвидше отримуватись робітником для підтримки мотиваційної сили діючих чинників.

Принцип комплексності пропонує використовувати багатий спектр розроблених теорій мотивації в залежності від обраного підходу, виду і повноти інформації аналізованих робітників.

Принцип оптимальності допомагає з переліку матеріальних і нематеріальних заохочень вибрати для виконавця найбільше бажану винагороду в даний момент часу та в даних обставинах.

Принцип справедливості буде сприяти створенню і підтримці комфортної психологічної обстановки між співробітниками різних рівнів. Крім того він повинен забезпечити відповідність розміру винагороди працівника результатам його праці.

Принцип ієрархічності повинен враховувати зміну мотиваційних чинників працівника при переході з однієї ієрархічної ступені на іншу.

Таким чином, практика розвитку інноваційної діяльності показує, що мотиваційна складова інноваційного потенціалу підприємства є обов’язковою, тому що мотивований персонал сьогодні являється ведучим фактором виробництва.

Недотримання принципів формування системи мотивації може негативно вплинути на продуктивність праці персоналу, погіршити морально-психологічний клімат на підприємстві, дестабілізувати роботу інноваційного процесу.

Список використаних джерел:

1. Андрійчук В. Г. Стратегічні пріоритетні орієнтири і парадигми забезпечення інноваційно-модернізаційного розвитку економіки України // Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право, 2012. – № 4 (63). – С. 5–13.

2. Пушкар Р. М. Менеджмент: теорія та практика / Р. М. Пушкар, Н. П. Тарнавська. – Тернопіль: Карт-бланш, 2003. – 486 с.