Феняк Лариса Анатоліївна

Вінницький національний аграрний університет, Україна

РОЛЬ АМОРТИЗАЦІЇ У ФОРМУВАННІ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА

Економічний розвиток країни неможливий без постійного вдосконалення й розширення виробничого потенціалу, що головним чином забезпечується процесом відтворення основних засобів. При сповільненні цього процесу відбувається старіння засобів праці, погіршення якості та зниження конкурентоспроможності продукції, що виробляється.

Динаміка й ефективність інвестиційної діяльності підприємств багато в чому залежать від розширення можливостей внутрішніх накопичень і формування їхнього власного потенціалу.

До власних фінансових ресурсів, якими товаровиробник розпоряджається самостійно відносяться амортизаційні відрахування і прибуток, крім прибутку, що підлягає перерахуванню в бюджет. Оптимальне використання зазначених ресурсів за цільовим призначенням дозволяє вести господарську діяльність на розширеній основі.

У класичному розумінні амортизація являє собою об’єктивний економічний процес поступового відшкодування вартості основних засобів у період їх функціонування у виробництві, з метою оновлення до моменту закінчення терміну експлуатації, який залежить від фізичного та морального зносу. Процес відтворення здійснюється через систему амортизації, яка є частиною інвестиційної політики держави. У сучасних умовах амортизація є важливим джереломформування внутрішніх інвестиційних ресурсів підприємств, що направляються на модернізацію виробничої бази, технічне переозброєння, розробку і впровадження інновацій.

В більшості розвинутих країн амортизація основного капіталу сьогодні – це процес, що динамічно розвивається та посилює свій вплив на розвиток економіки. Про це свідчать збільшення частки амортизаційних відрахувань в інвестиційній діяльності, випереджаюче їх зростання по відношенню до ВВП та вартості основних фондів.

Амортизація для багатьох є деяким загадковим показником. Свого часу К. Маркс доклав чимало зусиль для того щоб визначити місце та роль амортизації у формуванні вартості суспільного продукту.

Спочатку, з отриманої виручки здійснюються амортизаційні відрахування, які входять до складу витрат. В свою чергу, загальна сума витрат впливає на визначення маси та норми отриманого прибутку. Оскільки амортизація відноситься до витрат, на неї на нараховується податок на прибуток. Знос основного капіталу, перетворившись в амортизаційний фонд, стає частиною вільних грошових засобів виробника, набуваючи серед них особливої якості.

Якщо звичайні фінансові засоби підприємець може витратити на дивіденди, виплату бонусів, покласти на депозит у банківську установі і т. д., то амортизаційні засоби, пройшовши ланцюжок перетворень, набувають в результаті цільової функції – їх необхідно знову авансувати на поновлення основних фондів, а при перевищенні ними потреб оновлення – на інвестиційну діяльність. Якщо цього не відбуватиметься, то для держави втрачається сенс звільнення амортизації від податку на прибуток, оскільки, скорочуючи свої надходження від податку на прибуток, вона має отримати компенсацію у вигляді прискорення економічного розвитку, а це в основному досягається через нарощування інвестиційної діяльності.

Амортизація постійно проявляє себе не тільки серйозним чинником, що запобігає падінню економіки в період економічних криз, але й потужним стимулятором підвищення її ефективності і темпів росту.

З пасивного податкового інструменту, що відокремлює витрати виробництва від прибутку, розвинуті країни перетворили амортизацію в один з основних інструментів регулювання розширеного виробництва, вирішальний фактор економічного зростання. Відправною точкою стала політика прискореної амортизації. У підприємств з’являються додаткові грошові засоби, які на відміну від вільного залишку прибутку не обтяжені податком.

Амортизаційні відрахування на відміну від прибутку після сплати податку та залучених коштів є найбільш стабільним джерелом надходжень грошових засобів, так як на них менш відчутно впливають спади виробництва, підвищення ставок по кредитам, зміна ці і т. д. При спаді виробництва обсяг прибутку корпоративного сектору може скоротитися майже у 2 рази, а амортизаційні відрахування зберігатимуться на до кризовому рівна, що спостерігалось в економіці США в періоди Великої депресії та останньої економічної кризи 2008–2009 рр. [1].

Наявність амортизаційного фонду та необхідність його використання чітко за цільовим призначенням дисциплінують підприємця, змушують його витрачати ці кошти на розширення і модернізацію виробництва. Контроль з боку держави за цільовим використанням амортизаційного фонду позбавляє спокуси витрачати гроші на цілі, не пов’язані з інвестиційною діяльністю.

В Україні відсутня цілеспрямована державна амортизаційна політика. Більшість економістів погоджується з тим, що чинний механізм амортизації не сприяє, а навпаки, протидіє накопиченню інвестиційних ресурсів. Багаторазові затримки індексації основних фондів, застосування занижених індексів і коефіцієнтів призвели до того, що розміри амортизаційних відрахувань підприємств стали в кількадесят раз меншими від сум, які реально необхідні для відтворення основних фондів [2].

Податкове законодавство розглядає амортизацію виключно як елемент валових витрат виробників без взаємозв’язку з питаннями інвестування. Не дивлячись на збільшення норм нарахування амортизації, що з одного боку сприяє швидкому відшкодуванню вартості придбаних необоротних активів, в державній амортизаційній політиці не вистачає елементів фінансової зацікавленості суб’єктів господарювання у здійсненні інвестицій в основний капітал за рахунок власних амортизаційних відрахувань.

Ліквідація амортизаційного фонду як фінансового активу призвело до блокування прискореного відтворення як у якісному, так і в кількісному відношенні.Підприємства, захищаючись від фінансових втрат, змушені направляти амортизацію в поточний обіг, поповнюючи оборотні кошти, авансуючи видачу заробітної плати та інші витрати, звідки, як показує практика, вона повертається на інвестиції не в повному обсязі. Підприємства стали віддавати пріоритет короткостроковим інтересам на шкоду стратегічним завданням, до яких відноситься відтворення основних фондів.

У разі якщо податкова амортизаційна пільга й надалі буде використовуватися без цільового зобов’язання, то економіка України й у майбутньому буде зазнавати значних і фіскальних, і інвестиційних втрат без певного реноваційного ефекту.

Щоб відновити інвестиційний характер амортизаційного фонду, необхідно провести реформу амортизаційної політики та системи кругообігу і обороту амортизаційного фонду.

Розробка економічно ефективної амортизаційної політики – досить складна й багатоаспектна проблема і для знаходження найбільш прийнятного й оптимального варіанта її рішення необхідно враховувати особливості кожного етапу економічного розвитку.

Список використаних джерел:

1. Соколов М. Роль амортизации в накоплении / М. Соколов // Экономист: ежемесячный научно-практический журнал. – 2010. – № 7. – С. 36–57.

2. Крейдич І. М. Регулювання інвестиційної діяльності проведенням гнучкої амортизаційної політики / І. М. Крейдич // Інвестиції: прктика та досвід. – 2009. – № 11. – С. 2–4.