К. е. н., доц. Шкура Ірина Сергіївна

Дніпропетровська державна фінансова академія, Україна

ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «ГЛОБАЛІЗАЦІЯ»

Останнім часом термін «глобалізація» міцно увійшов у наше життя. Однак при його розповсюдженості термін «глобалізація» залишається неоднозначним та суперечливим поняттям. Існує багато трактувань цього поняття як економістами, так і міжнародними організаціями. Крім того, при з’ясуванні сутності поняття «глобалізація» виникає багато суміжних термінів: регіоналізація, інтернаціоналізація, інтеграція, лібералізація, конвергенція.

З метою розуміння дійсної сутності цього актуального поняття та подальшого аналізу впливу процесів глобалізації на економіку країн та діяльність суб’єктів господарювання проведено дослідження його економічної сутності та практики застосування.

Термін «глобалізація» застосовувався епізодично з кінця 60-х рр. в працях економістів та социологів. Слово запозичене з англійської мови та походить від лат.  globus  – куля, земна куля, глобус. Від цього слова було утворено прикметник «глобальний» (англ.  global ) – той, який має відношення до земної кулі: світовий, планетарний. Від слова  global  було утворено дієслово  globalize  – перетворювати певне явище на глобальне, «глобалізувати», – а також іменник globalization  – перетворення певного явища на світове, на таке, яке стосується всієї земної кулі.

Першими про формування глобального ринку почали говорити в Сполучених Штатах. Термін « глобалізація « був запропонований Т. Левітом в 1983 році. Під цим словом він мав на увазі феномен злиття ринків окремих продуктів, вироблених транснаціональними корпораціями [1]. Більш широке значення новому терміну надали в Гарвардській школі бізнесу, а його головним популяризатором став К. Оме, який в 1990 році опублікував книгу «Світ без кордонів» [2]. Як вважає Оме, стан світової економіки тепер визначається тріадою, сформованої з Європейського Союзу, Сполучених Штатів і Японії.

В якості одного з концептуальних термінів, термін «глобалізація» був використаний в 1981 р. американським соціологом Дж. Макліном. У 1985 р. Р. Робертсонвиносить його в назву одній зі своїх статей і дає йому докладне тлумачення. Згідно з визначенням Р. Робертсона глобалізація – це процес всезростаючого впливурізних факторів міжнародного значення (наприклад, тісних економічних і політичних зв’язків, культурного та інформаційного обміну) на соціальну дійсність в окремих країнах [3]. Визначення Р. Робертсона в багатьох джерелах є основоположним. Це пов’язано з тим, що воно охоплює різні сфери: економічну, політичну, інформаційну та соціальну і є найбільш раннім і повним визначенням даного поняття.

Відносно визначень поняття «глобалізація» міжнародними фінансовими установами відмітимо визначення Міжнародного валютного фонду, згідно з яким«глобалізація» (глобалізм) – це «зростання ролі зовнішніх факторів (економічних, соціальних і культурних) у відтворенні всіх країн-учасниць цього процесу, формування єдиного світового ринку (ринків) без національних бар’єрів і створення єдиних юридичних умов для всіх країн» [4]. Щодо підходів Світового банку, то використовується наступне визначення цього поняття: «зростаюча інтеграція економік та суспільства в усьому світі», що реалізується через «обмін товарами, інформацією, знаннями та культурою» [5].

Фахівці Світового банку виокремлюють три хвилі глобалізації:

– І хвиля (1870–1914 рр.)  яка досі не перевершена, оскільки частка міжнародної торгівлі у валовому світовому доході за цей період зросла у два рази, кумулятивний обсяг інвестицій у країни, що розвиваються, досягнув 32 %, водночас міграція охопила 10 % населення;