Зуб Ольга Сергіївна, Марковська Інна Олександрівна
Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна
КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ТУРИСТИЧНИХ ПІДПРИЄМСТВ: СУЧАСНИЙ ПОГЛЯД
В умовах сильної конкуренції будь-яке підприємство повинно знати свою конкурентоспроможність на ринку для того щоб нормально функціонувати та оцінювати свої перспективи на майбутнє. Володіючи інформацією про конкурентні позиції, фірми мають можливість визначити свої переваги та недоліки, вибрати правильну стратегію та тактику поведінки, яка відповідає реаліям ринкових процесів.
На думку М. Портера, під конкурентоспроможністю слід розуміти можливість ефективніше розпоряджатися ресурсами. Отже, ресурсозбереження є важливим чинником конкурентоспроможності [2, с. 305]. За твердженням Р. А. Фатхутдінова «конкурентоспроможність організації – це її здатність виробляти конкурентоспроможний товар чи послугу» [3, с. 612]. Ж. Ж. Ламбен вважає, що «конкурентоспроможність існує до тих пір, поки компанія утримує конкурентну перевагу» [1, с. 18]. С. Ю. Хамініч підкреслює, що конкурентоспроможність підприємства – це один з головних критеріїв ефективності управлінського процесу. Тобто слід розглядати управління підприємством – конкурентоспроможність підприємства як одну систему. Конкурентоспроможність є одночасно як наслідком, так і причиною зростання рівня освітнього потенціалу [4, с. 173].
Конкуренція – це взаємна боротьба підприємств за краще положення на туристичному ринку. Взаємодія елементів ринку призводить до його циклічності, тобто із зростанням попиту збільшується пропозиція, що веде до підвищення цін і ця ситуація стимулює виробництво конкретного продукту на ринку. Але, якщо пропозиція перевищує попит, відбувається зниження підприємницької активності з виробництва продукту . Після певного коливання цін настає період рівноваги попиту та пропозиції, і тому ринок приходить у врівноважений стан. У зв'язку з цим існують три методи утворення цін на туристичні послуги – на основі витрат або витратний метод (сукупність повної собівартості турпродукту – використовується турфірмами, які прагнуть в першу чергу отримати прибуток від інвестицій); з орієнтацією на рівень конкурентів (метод, характерний для туристських організацій, ціни встановлюються нижче, вище або на рівні ринкових, залежно від вимогливості клієнтів, наданого сервісу, реальної чи передбачуваної реакції конкурентів); з орієнтацією на попит (метод, заснований на вивченні бажань споживачів і встановлення цін, прийнятних для цільового ринку).
При розробці цінової стратегії туристична фірма повинна використовувати три методи у взаємозв’язку, інакше це може призвести до прямих чи непрямих збитків, і це знизить її конкурентоспроможність на ринку.
Кожне туристичне підприємство обирає для себе один або декілька доступних і вигідних сегментів ринкового попиту, формує ціни та використовує власні канали просування та продажу тур пакетів. Таким чином, виникає сегментація туристичних агентств залежно від демографічних, соціально-економічних факторів. Туристичні фірми надають велике значення аналізу своїх сильних і слабких сторін для оцінки реальних можливостей у конкурентній боротьбі й розробці заходів і засобів, за рахунок яких підприємство могло б підвищити конкурентоспроможність і забезпечити свій успіх. У всьому світі використовують метод SWOT-аналізу. Цей метод особливо ефективний при аналізі переваг і недоліків туристичного регіону й країни. Переваги є своєрідною базою, на яку туристичний регіон спирається в своїй конкурентній боротьбі, яку він повинен розширювати і зміцнювати. Особливу увагу варто приділяти аналізу слабких сторін та поступово ліквідовувати неефективні напрямки діяльності.
Для того щоб забезпечити фірмі лідируючу позицію на туристичному ринку, необхідно перш за все забезпечити продукт конкурентними перевагами. Конкурентні переваги – це матеріальні та нематеріальні активи, а також сфери діяльності, які стратегічно важливі для туристичного підприємства і дозволяють йому перемагати в конкурентній боротьбі.
Для забезпечення конкурентоспроможності туристичної фірми необхідно, щоб у ній працювали професіонали в області даного виду бізнесу, які мають спеціальну освіту і певні навички для роботи в даній сфері, потрібне знання мов, уміння працювати зі спеціалізованими системами і комп'ютерними програмами, велику роль відіграють комунікативні навички та вміння передбачати і вирішувати конфліктні ситуації.
Не менш важливим фактором є маркетингові дослідження, що дозволяють вибудувати політику просування турпродукту в конкурентному середовищі, збільшити його якість у порівнянні з конкурентами. Маркетингові дослідження туристичного продукту – це процес розробки, просування і реалізації послуг, орієнтований на виявлення спеціальних потреб на ринку. Він існує для того, щоб допомогти клієнтам оцінити послуги сервісної організації і зробити правильний вибір. Туристичним фірмам ж маркетингові дослідження дозволяють краще дізнатися потреби споживачів і рівень якості товарів конкурентів.
Таким чином, конкурентоспроможність є багатоаспектним поняттям, що означає відповідність вироблених компанією товарів і послуг умовам ринку, конкретним вимогам споживачів не тільки по своїм якісним, технічним, економічним, естетичним характеристикам, але і по комерційним та іншим умовам його реалізації.
Список використаних джерел:
1. Ламбен Ж. Ж. Стратегический маркетинг. Европейская перспектива / Ж. Ж. Ламбен. – СПб.: Наука, 1996. – 589 с.
2. Портер М. Конкуренция / М. Портер. – М.: Издательский дом «Вильямс», 2000. – 790 с.
3. Фатхутдинов Р. А. Стратегическая конкурентоспособность / Р. А. Фатхутдинов. – М.: Издательско-книготорговый центр «Маркетинг», 2002. – 892 с.
4. Хамініч С. Ю. Управління підприємством на засадах освітнього потенціалу: моногр. / С. Ю. Хамініч. – Д.: Вид-во ДНУ, 2006. – 288 с.