Конох Віталій Ігорович, д. е. н., проф. Попкова Людмила Василівна

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

ВДОСКОНАЛЕННЯ МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА

Одним із найважливіших чинниківпідвищення ефективності сільськогосподарського виробництва є забезпеченість їх матеріально-технічними ресурсами та основними фондами в необхідній кількості та структурі та більш повне їх використання. Ринкові відносини передбачають конкурентну боротьбу між різними товаровиробниками, перемогти в якій зможуть ті із них, хто найбільш ефективно використовує всі види наявних ресурсів. Умови, в яких функціонують вітчизняні підприємства, вимагають інакше поглянути на задачі, які ставляться перед службою матеріально-технічного забезпечення (МТЗ). Досить часто, враховуючи характер змін, що виникли при формулюванні задач управління МТЗ, постає необхідність застосування нових методологій і моделей для їх вирішення.

Дослідженнями організаційно-економічних проблем формування матеріально-технічних засобів сільськогосподарських підприємств, процесом їх розвитку та вивченням сучасного стану займалось і займається велика кількість вчених економістів-аграрників: І. В. Агєєва, С. П. Азізов, В. Г. Андрійчук, В. І. Артиш, І. Д. Бурковський, Я. К. Білоусько, А. М. Головко, М. І. Грицишин, В. В. Іванишин, М. І. Кісіль, С. М. Колотуха, П. М. Макаренко, К. М. Мельник, П. О. Мосіюк, О. В. Олійник, В. І. Перебийніс, Г. М. Підлісецький, П. Т. Саблук, В. Б. Шкляр та інші. 

Під матеріально-технічним забезпеченням сільського господарства слід розуміти систему, в якій відбувається вільне споживання матеріально-технічних засобів (техніки, паливно-енергетичних ресурсів, запасних частин, мінеральних і органічних добрив, засобів захисту рослин тощо) шляхом використання послуг підприємств-виробників матеріально-технічних засобів та сервісних підприємств – їх постачальників, з метою їх використання та обслуговування. Це відносини, які забезпечують формування і використання матеріально-технічних засобів суб’єктами сфери АПК.

Матеріально-технічні засоби – це засоби промислового походження, які суттєво впливають на основні технологічні процеси при виробництві сільськогосподарської продукції та є об’єктами обігу на ринку матеріальних ресурсів (а саме: мінеральні добрива, засоби захисту рослин, дизельне паливо, бензин,моторні масла, електроенергія, трактори, зернозбиральні, бурякозбиральні і кормозбиральні комбайни, запасні частини та інші види технічних ресурсів) [2].

Виділяють наступних учасників системи матеріально-технічного забезпечення, а саме банківські установи, лізингові компанії, страхові організації в окрему групу учасників та включити їх в загальну схему матеріально-технічного забезпечення з подальшою їх переорганізацією з метою формування цілісної спеціалізованої фінансової структури, як інвестиційного джерела матеріально-технічних засобів. Основна мета якої: кредитування сільськогосподарських формувань [3].

Основні принципи взаємовідносин між суб’єктами системи матеріально-технічного забезпечення в умовах ринку наступні:

1) Вільний вибір сільськогосподарськими товаровиробниками виробників, постачальників матеріально-технічних засобів, технологій та послуг незалежно від форм власності і господарювання.

2) Дотримання паритетності товарообміну між галузями.

3) Мінімізація кількості посередників між виробниками матеріально-технічних засобів і послуг та їх споживачами, що дозволяє скоротити витрати по їх придбанню, використанню.

4) Відповідальність виробників за якість ресурсів та послуг.

5) Своєчасність розрахунків між учасниками ринку матеріально-технічних засобів [4].

Матеріально-технічного забезпечення безпосередньо впливає на промисловість з метою поліпшення використання матеріальних ресурсів, впровадження у сільськогосподарське виробництво прогресивних матеріалів та ефективних технологічних рішень [1]. 

Економічне значення матеріально-технічного забезпечення підприємства полягає в тому, щоб забезпечити: 1) безперебійне забезпечення підприємства необхідними матеріально-технічними засобами; 2) оптимізацію господарських зв’язків між споживачем та постачальником; 3) створення економічно обґрунтованих матеріальних запасів; 4) застосовування прогресивних шляхів та засобів надходження ресурсів з метою прискорення матеріально-технічного забезпечення; 5) економне і ефективне використання засобів у виробництві [2]. 

Одним із важливіших чинників збільшення обсягу виробництва продукції на підприємствах є забезпеченість їх матеріально-технічними ресурсами в необхідній кількості та за оптимальною структурою, повніше та ефективніше їх використання і оновлення. Основними методами оновлення та вдосконалення матеріально-технічного забезпечення підприємств сільськогосподарських підприємств є: кооперація та комбінування виробництва; застосування інноваційних технологій; посилення капіталізації через залучення інвестицій.

Список використаних джерел:

1. Андрушків О. В. Економіка підприємства / О. В. Андрушків. – К.: Наука-центр, 2008.

2. Бланк И. А. Торговий менеджмент / И. А. Бланк. – К.: УФИМБ, 2007.

3. Мате Е. Материально-техническое обеспечение деятельности предприятия / Е. Мате, Д. Тиксье. – М.: Прогресс, 2003.

4. Смирнов П. В. Организация и планирование материально-технической поставки в народном хозяйстве / П. В. Смирнов, З. И. Степанова, Н. Д. Фасоляк. – М.: Экономика, 2005.