К. е. н., доц. Лизньова Анжела Юріївна, Кочеткова Юлiя Юрiївна

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЧОГО ПІДПРИЄМСТВА

Сучасні промислові підприємства функціонують в умовах постійної зміни внутрішніх та зовнішніх факторів впливу, які обумовлюють необхідність в управлінні організаційним розвитком промислового підприємства. Організаційний розвиток є передумовою ефективного функціонування всіх підсистем підприємства, а також основою досягнення його стратегічних цілей. Організаційний розвиток та управління ним на основі використання сучасних методів і технологій управління досліджено такими науковцями, як І. Агліцький, О. Балацький, В. Бобровник, В. Бородін, С. Боумен, А. Бусигін, А. Воронкова, М. Губко, І. Дьожкіна, В. Єфремов, Д. Єш, І. Катуніна, С. Коверга, Н. Калюжна, О. Маслак, Б. Мільнер, Ю. Міроненко.

Згідно з результатами дослідження організаційна структура управління підприємством (ОСУП) є провідною складовою ОСП, оскільки поєднує технічну,економічну, виробничу та соціальну сторони діяльності підприємства, регламентує внутрішні виробничі зв’язки, а також за її допомогою досягається стійка система службових взаємовідносин між структурами та працівниками апарату управління [1].

При визначенні організаційної структури підприємства більшість авторів посилаються на ДСТУ ISO 9000-2001, згідно з яким організаційна структура (organizational structure) – розподіл відповідальності, повноважень і взаємовідносин між працівниками. Згідно з Господарським кодексом України (ст. 64) організаційна структура підприємства розглядається як сукупність виробничих структурних підрозділів і функціональних структурних підрозділів апарату управління [2].

Сучасні типи організаційних структур управління підприємством об’єднуються у такі групи [3]: бюрократичні (ієрархічні) структури управління, до яких належать лінійна, функціональна, лінійно-функціональна, дивізійна структури, в яких функції чітко розділені між ланками управління; органічні або адаптивні структури управління, до яких відносяться проектна, матрична (програмно-цільова), бригадна (крос-функціональна).

Ефективність організаційних структур управління (ЕОСУП) може бути визначена як функція від таких параметрів формальної моделі [3]: ступінь раціональності структуризації системи управління; ступінь раціональності розподілу завдань, прав і відповідальності між різними структурними ланками; ступінь раціональності кадрового потенціалу; ступінь економічної ефективності апарату управління.

(1)

де ЕОСУП − показник ефективності структури системи управління; Естр.у − показник ефективності організаційно-функціональної моделі управління; Еф.е.у − показник ефективності персоналу управління; Ееф.м.у − показник ефективності організаційного механізму управління.

Ці показники в сукупності визначають адаптивні можливості організаційної структури управління з урахуванням наявного потенціалу підприємства. Узагальнюючі показники Естр.у, Еф.е.у, Ееф.м.у визначаються за частковими показниками відповідного блоку. Розрахунок узагальнюючих показників виконується за середньогеометричною за формулою.

Показники структуризації управління  характеризують рівень забезпеченості підприємства і його окремих підрозділів управлінським персоналом; рівеньвідносин між елементами структури; здатність ОСУП до трансформації. Помилки в структурі призводять до зниження не тільки ефективності системи управління, але і всієї організаційної системи в цілому; структура слідує за стратегією і має чутливо реагувати на її зміни.

Вивчення організаційно-функціональної моделі, результатом якого стають висновки про раціональність розподілу функцій по підрозділах і співробітниках, є наступним кроком дослідження ОСУП. При надмірному збільшенні функціональних ланок ефект управління знижується через погіршення централізованого управління (координації).

До показників, що відображають ключові компетенції управлінського персоналу віднесено рівень кваліфікації, досвід роботи, якість виконання посадових обов’язків, що відповідають потребам і вимогам підприємства [3].

Ступінь реалізації зовнішніх і внутрішніх можливостей визначається через узагальнюючий показник ефективності організаційного механізму (Кеф.м.у), який встановлюється на основі часткових показників, наведених у табл. 1.

Таблиця 1. Система показників оцінки ефективності

 організаційного механізму управління [4]

Розглянутий методичній підхід до визначення непрямого ефекту системи управління підприємства спрямований не тільки на загальну оцінку стану ОСУП, але і на виявлення недоліків її окремих складових з метою підвищення результативності управління.

Узагальнення оцінки ступеня ефективності управління підприємством здійснюється з метою підбиття підсумків аналізу, виявлення об’єктивних та суб’єктивних причин збитковості [4]. Показники згруповані у два блоки: оцінка ефективності управління за фінансовими коефіцієнтами ( Оф.к ) і оцінка ефективності управління за ступенем зміни фінансових показників ( Оф.п ). Для кожного фінансового показника встановлено критерій оцінювання (1; 0; -1). За цими критеріями виставляється індивідуальний і виводиться загальний оціночний бал. На останньому етапі визначається узагальнена оцінка ефективності управління підприємством за умови:

Оф.к > 1, Оф.п > 1  – високий рівень;

Оф.к >= 0, Оф.п >= 0  – середній рівень;

Оф.к < 0, Оф.п < 0  – незадовільний рівень.

Використання даного підходу за показниками прямого ефекту дозволяє визначити наскільки досконала в організації система управління, та оперативно ухвалити рішення про її вдосконалення. Показники ж непрямого ефекту допоможуть визначити причини низької ефективності системи управління, а також розробити конкретні рекомендації та заходи.

 Здатність підприємства до розвитку безпосередньо залежить від організаційної структури, яка дозволяє адаптуватися до дії зовнішнього середовища, поліпшити якість роботи та досягнути його місію.

Список використаних джерел:

1. Писаревський І. М. Менеджмент організацій: навч. посіб. / І. М. Писаревський, Л. А. Нохріна, О. В. Познякова. – Х.: ХНАМГ, 2008. – 133с.

2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV // Офіційний вісник України. –2003. – № 11. – Ст. 462.

3. Герасименко І. М. Оцінка ефективності системи управління підприємства в контексті організаційного розвитку / І. М. Герасименко, Н. В. Горбатовська // Проблеми системного підходу в економіці. – 2011. – № 4. – Режим доступу до журналу: http://www.nbuv.gov.ua/ e‑journals/PSPE/2011_4/Gerasimenko_411.htm.

4. Методика аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств державного сектору економіки: Наказ Міністерства фінансів України від 14 лютого 2006 р. № 170 // Офіційний вісник України. – 2006. – Ст. 933.