Непершина Олеся Владиславівна, д. е. н., проф. Попкова Людмила Василівна

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

ВИКОРИСТАННЯ РЕЗЕРВІВ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА

Під дією матеріальних, економічних, соціально-політичних, фінансових, технічних, організаційних і багатьох інших умов формуються резерви підприємства. Вони показують реальну картину всієї можливості підприємницької діяльності і розробки механізму їх використання. Резерв – це запас ресурсів, який свідомо не витрачається і підтримується на певному рівні як засіб, що забезпечує надійність і безперервність роботи будь-якої системи. А ресурс – керовані фактори виробництва, що володіють вартісними властивостями і перетворюючими можливостями, необхідні для забезпечення і розвитку виробничих процесів з метою досягнення запланованих результатів. 

В економіці підприємства розрізняють три поняття резервів: резервні запаси (сировини, матеріалів), що необхідні для забезпечення ритмічної роботи підприємства; резерви як невикористані можливості досягнень науково-технічного прогресу (поліпшення якості продукції, нове обладнання і технології, нові види матеріалів); резерви як нераціональне використання усіх видів ресурсів (перевитрата трудових, матеріальних, часових, фінансових, а також їхні витрати в процесі виробництва). 

Підвищення ефективності виробництва може здійснюватися двома шляхами: на основі ліквідації непродуктивних витрат, а також внаслідок прискорення науково-технічного прогресу, впровадження нової технології і техніки. З одного боку значні виробничі запаси – це омертвіння грошових засобів, які в них вкладені, недоотримання прибутку, з іншого великий запас створює можливості безперервного виробництва, і дає змогу отримати підприємству знижки на велику закупку від постачальників. Механізм пошуку резервів передбачає комплекс досліджень, пов’язаний з утворенням, виявленням і використанням резервів. Важливе місце в цьому займає класифікація резервів підвищення ефективності виробництва: 

- з позицій підприємства і в залежності від джерел утворення: внутрівиробничі, зовнішні; 

- за простими елементами процесу виробництва: трудові ресурси, матеріальні ресурси, засоби праці; 

- за узагальнюючими показниками ефективності: ріст прибутку і рентабельності, зниження собівартості, ріст обсягу виробництва; 

- за характером дії: інтенсивні, екстенсивні; 

- за стадіями життєвого циклу: передвиробничі, виробничі, експлуатаційні; 

- за очевидністю відображення: явні, приховані; 

- за стійкістю: стабільні, випадкові [4, с. 48-50]. 

Важливу роль при аналізі ефективності роботи підприємства відіграють зовнішні і внутрішні фактори. Фактор – це причини, що викликають відхилення фактичних показників від завданих. Причини викликають відповідні наслідки, що стосовно показників виражаються як зменшення – збільшення, погіршення – поліпшення. Фактори можуть бути загальними, часткові, індивідуальні. За рахунок класифікаційної деталізації здійснюється спрямований пошук індивідуальних факторів, що викликають відхилення фактичних синтетичних показників від планових [3, с. 62-63]. 

Найсуттєвішим в організації праці є зв’язок стимулювання з реальною оцінкою трудових зусиль працівника. Сучасна система організації праці повинна включати механізм її оцінки як один з напрямків підвищення ефективності. Особливо важливим є більш широке впровадження інноваційної політики через зміну ставлення до фахівців, які займаються інноваційною діяльністю, захист інтелектуальної власності. За відомим принципом Парето, нерівномірне розподілення природних людських здібностей виявляється таким чином: 20% працівниками забезпечується 80% результату [4, с. 101]. З огляду на зміну цін виробників продукції в часі було б некоректним зіставлення обсягів виробництва на кінець і початок будь-якого періоду. Доцільно робити такі перерахунки на кожному підприємстві, що не викличе труднощів, бо відомості про обсяги та відпускні ціни всіх видів реалізованої продукції за попередні періоди зберігаються в базах даних. Показник продуктивності праці має бути обов’язково присутнім у квартальних розділах офіційної звітності підприємства [1, с. 42]. 

Отже, аналізуючи проблему підвищення ефективності використання основних фондів та виробничих потужностей підприємства можна зробити висновок, що вона займає досить важливе місце. Від її вирішення залежить і фінансовий стан, і конкурентоспроможність, і здатність до швидкого реагування на зміни ринку, і розширення внутрішніх та зовнішніх ринків збуту. Підвищення технічної якості засобів праці і оснащеність ними працівників в основному й сприяють зростанню ефективності виробничого процесу. Не менш важливу роль відіграє і резерв збільшення продуктивної роботи підприємства для підприємства, щоб максимально скоротити його простої.

Список використаних джерел:

1. Воронін О. Механізми формування доходів працівників залежно від зростання ефективності / О. Воронін, О. Пастух // Економіка України. – 2009. – №8. 

2. Недбалюк О. П. Обґрунтування резервів підвищення ефективності господарсько-фінансової діяльності ВАТ «Біолік» м. Ладижин Вінницької області [Електронний ресурс] / О. П. Недбалюк, І. Ю. Бедрань. – Режим доступу: http://intkonf.org/ken-nedbalyuk-op-bedran-iyu-obgruntuvannya-rezerviv-pidvischennya-efektivnosti-gospodarsko-finansovoyi-diyalnosti-vat-biolik-mladizhin-vinnitskoyi-oblasti

3. Плужніков В. О. Вплив мотивації на ефективне використання ресурсів / В. О. Плужніков, О. О. Кіях // Економіка АПК. – 2008. – №4. 

4. Сисоліна Н. П. Деякі напрями підвищення ефективності виробництва / Н. П. Сисоліна // Регіональні перспективи. – 2003. – № 4–5 (29-30).