Павленко Валерія Сергіївна, к. т. н., доц.Куценко Володимир Йосипович

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

МОТИВАЦІЯ ПЕРСОНАЛУ ПІДПРИЄМСТВА ЯК ІНСТРУМЕНТ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ

Ринкова економіка по своїй суті є своєрідним важелем, який стимулює зростання продуктивності праці підприємств різних форм власності, що, в свою чергу, забезпечує всебічне підвищення ефективності виробництва. У зв'язку з цим зростає значимість трудового внеску кожного працівника підприємства в кінцеві результати його діяльності. Одним з основних завдань для будь-якого підприємства на сьогоднішній день є пошук найбільш ефективних способів управління працею, що забезпечують активізацію людського фактора – ефективна система мотивації праці [2].

Головним фактором підвищення дієвості стимулювання праці на сучасному етапі розвитку економіки є матеріальна зацікавленість працівників у результатах праці, що полягає у збільшенні частки заробітної плати в структурі доходів населення. Проте в сучасних умовах існуючий стан розподілу доходів населення на заробітну плату і невиробничі надходження вказує на скорочення рівня заробітної плати в загальному обсязі доходів населення, що відображає приниження її ролі в стимулюванні виробничої діяльності. Структура доходів населення в Україні в останні роки має негативну тенденцію скорочення частки заробітної плати в загальному рівні доходів. У розрахунку на одну годину в 2013 р. вона складала 0,43 долара, у той час як у Німеччині – 25 доларів, Японії і США – 16 доларів, Франції – 15,5 доларів, Південній Кореї – 7,5 доларів. Залишається актуальною проблема диференціації заробітної плати, співвідношення між максимальним і мінімальним рівнем середньомісячної заробітної плати по галузях економіки у 2013 р. складало 5,5 разів.

Незважаючи на прийняття за останні роки в Україні великої кількості законодавчих та нормативних актів, дотепер система оплати і стимулювання праці в ринкових умовах є недосконалою і потребує розробки нових методичних основ щодо розробки механізму стимулювання виробничої діяльності з врахуванням сучасних умов господарювання.

Здійснення перетворень у формах і методах управління працею на підприємстві в даний час часто буває недостатньо ефективним і тому не досягає поставлених цілей. Однією з основних причин цього є недостатня забезпеченість підприємств кадрами, здатними нетрадиційно, на високому професійному рівні вирішувати складні завдання в умовах ринкової економіки. Дозвіл даної проблеми можливе шляхом використання продуманої системи роботи з персоналом підприємства, і, зокрема, формування ефективної системи мотивації праці.

У сучасних умовах проблемою мотивації є недосконалість мотивації на підприємствах, недостатнє фінансування заходів, спрямованих на удосконалення мотивації персоналу, а також те, що на підприємствах не приділяють належної уваги мотивації. Проблеми дієвого і результативного мотивування також завждивиникали у процесі зародження та формування менеджменту як науки. Спочатку йшлося більше про матеріальні та організаційні аспекти спонукання. На сучасному етапі все більше акцентується на соціально-психологічних аспектах мотивації, що створюють умови для досягнення високих результатів виробничо-господарської діяльності з мінімальними затратами.

Під мотивацією розуміють процес спонукання себе й інших до діяльності для досягнення особистих цілей або цілей підприємства. Мотивація праці виникає тільки в тому випадку, якщо індивід може домогтися задоволення своїх потреб у результаті виконання певних трудових функцій на підприємстві [1].

Таким чином, мотивація праці являє собою внутрішнє спонукання індивіда, працівника підприємства, до певної поведінки в рамках його трудової діяльностівідповідно до його моральних цінносте, інтелектуальних та фізичних здібностей. Метою мотивації праці є досягнення в процесі трудової діяльності цілей організації і цілей працівника. В основі мотивації праці можуть знаходитися як пов'язані з процесом праці мотиви і стимули, так і не пов'язані з ним. Задоволеність працівника підприємства умовами і оплатою праці, відносинами з колегами і керівниками, політикою керівництва щодо персоналу, багато в чому визначає його зацікавленість найбільш ефективно виконувати трудові функції, що в результаті веде і до зростання продуктивності праці на підприємстві.

Головним принципом і умовою аналізу системи мотивації праці є максимальна об'єктивність. Отримані результати в ході аналізу повинні давати повнеуявлення про те, чи відчувають працівники на собі вплив існуючої на підприємстві системи мотивації, чи відповідає їхня реакція на вплив системи мотивації очікуванням керівництва і т.д. [3].

Сучасний керівник повинен враховувати всі фактори, щоб забезпечити успішну роботу підприємства. Одним з таких факторів є проблема мотивації. При формуванні оптимальної системи мотивації сучасним керівникам підприємств необхідно використовувати класичні теорії мотивації і ураховувати менталітет українського народу. Враховуючи нинішню ситуацію в Україні та розглядаючи особливості економічного і функціонального розвитку її структур, можна прийти до висновку, що час мотивації, заснованої лише на грошовому заохоченні, поступово йде в минуле. Але проблема мотивації в Україні на практиці ще довго буде чекати свого розв'язку.

Список використаних джерел:

1. Базаров Т. Ю. Управління персоналом / Т.Ю. Базаров. – М.: Academia, 2011. – 224 с.

2. Ілляш О. І. Економіка праці та соціально-трудові відносини / О. І. Ілляш, С. С. Гринкевич. – К. : Знання, 2010. – 476 с.

3. Мотивація персоналу: Практичні завдання (практикум): навч. посіб. / Одегов Ю. Г., Руденко Г. Г., Апенько С. Н., Мерко А. І. – М.: Альфа-Пресс, 2010. – 640 .