К. е. н., доц. Бикова Вероніка Григорівна, Пінега Тетяна Вікторівна

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

ОСОБЛИВОСТІ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТНИМИ ПЕРЕВАГАМИ ЛАКОФАРБОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

Сьогодні досить чітко простежується загострення саме конкурентної боротьби, як на вітчизняних, так і на міжнародних ринках збуту, що, в свою чергу, зумовило необхідність в посиленні стратегічного напрямку діяльності підприємств. Все це викликало необхідність для підприємств в своїй стратегічній діяльності розпочати приділення значної уваги саме конкурентним стратегіям, які вони повинні розробляти на основі своїх конкурентних переваг та недоліків їх конкурентів, чим вони зможуть забезпечити конкурентоспроможність власного підприємства.

Після здобуття незалежності в Україні, навіть нині, актуальною залишається проблема саме вибору й впровадження на підприємстві такої конкурентної стратегії, яка б допомогла йому бути зараз і залишитись надалі конкурентоспроможним не лише на внутрішньому, але й на зовнішньому ринках. Виходячи з історії, слід зауважити, що більшість підприємств після розпаду СРСР так і не приділяли потрібної уваги конкурентним стратегіям, що у майбутньому вилилося в економічну кризу та банкрутство майже всіх великих підприємств, що так і не змогли протистояти конкуренції з боку іноземних підприємств. Про необхідність та важливість розробки стратегії підприємства доволі влучно висловився американський вчений Ігор Ансофф: «…компанії, за відсутності планованої і керованої стратегії, приречені на вимирання, за винятком хіба що монополій і субсидованих компаній. В компаніях, яким вдається вижити, стратегічною поведінкою принаймні керують» [1].

На нашу думку, рушійними силами формування й зміцнення конкурентних переваг підприємства є саме низка взаємопов’язаних факторів, які різняться в залежності від галузі виробництва та ринків збуту готової продукції. Передумовою для визначення мірила (критеріїв) оцінки конкурентоспроможностіпідприємства є виділення факторів конкурентоспроможності підприємства. А досягнення відповідності критеріям конкурентоспроможності від підприємства потребується дотримання певних вимог. Таким чином, для підприємства хімічної галузі, а саме лакофарбового підприємства, вважаємо за доцільне в першу чергу виокремлення таких вимог, як:

- виробництво та реалізація продукції в такій необхідній та достатній кількості, щоб ринок був насиченим продукцією конкретного підприємства;

- формування номенклатури й асортименту лакофарбових матеріалів (ЛФМ) максимально адекватно (відповідно) до потреб ринку, на якому функціонує підприємство;

- забезпечення своєчасності випуску, а також постачання ЛФМ;

- оптимізація ціноутворення на продукцію підприємства;

- забезпечення відповідної якості, особливо екологічної безпечності, ЛФМ згідно з умовами споживання;

- підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності лакофарбового підприємства;

- сприяння створенню авторитету та позитивного іміджу підприємства, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Таким чином, формування стратегії для лакофарбового підприємства, спрямованої на зміцнення його конкурентних переваг, має передбачати реалізацію подальших заходів:

- проведення постійного моніторингу конкурентних переваг та порівняльного аналізу з конкурентами, а також здійснення аналізу всебічних ризиків;

- розробка й впровадження програми формування попиту на лакофарбову продукцію підприємства, яка б містила заходи з просування продукції підприємства (маркетингові дослідження, реклама тощо);

- формування та впровадження плану підтримки іміджу підприємства;

- запровадження прогресивного світового досвіду з виробництва екологічно якісних лакофарбових матеріалів та їх збуту, а також максимальної апроксимації відповідності продукції стосовно потреб ринку;

- розроблення й впровадження платформи конкурентних переваг підприємства, яка б містила вивчення вимог й переваг споживачів лакофарбових матеріалів;

- введення мобільних технологічних модулів, цілеспрямованих на швидке оновлення асортименту лакофарбових матеріалів;

- застосування ефективних факторів виробництва (підвищення кваліфікації робітників, підвищення ефективності від використання ресурсів тощо);

- відбір надійних постачальників матеріалів, сировини та енергоносіїв;

- розробка заходів, спрямованих на забезпечення своєчасності й стабільності поставок матеріальних ресурсів з урахуванням необхідної якості та обсягів.

Формування ефективної стратегії зміцнення конкурентних переваг є необхідною передумовою досягнення стійкого функціонування підприємства. Реалізація стратегії зміцнення конкурентних переваг підприємства з урахуванням ситуації, що склалася на ринку, а також своєчасним аналізом і реагуванням на зовнішні й внутрішні зміни дозволить підприємству сформувати нині й зміцнити в майбутньому свої конкурентні переваги, а, отже, й становище на ринку.

Список використаних джерел:

1. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия / И. Ансофф. – СПб.: Питер, 2003. – 416 с.