К. т. н., доц. Саннікова Світлана Федорівна

ДВНЗ «Національний гірничий університет», м. Дніпропетровськ, Україна К. х. н., доц. Іванова Марина Володимирівна, Український державний хіміко-технологічний університет, м. Дніпропетровськ

УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЧОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ У КОНТЕКСТІ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

Проблеми підвищення конкурентоспроможності підприємств є актуальними у сучасних умовах за наявності кризових явищ. При цьому дуже важливим є забезпечення конкурентоспроможності підприємств у сфері виробництва та збуту продукції. Головною функцією виробничого підприємства є виробництво, а збут виробленого продукту є наступним етапом, який повинен стати підґрунтям у отриманні прибутку і забезпеченні наступного циклу виробничої діяльності [1]. Функції управління виробничою діяльністю тісно пов'язані з іншими видами управлінської роботи на підприємстві. Управління виробничою діяльністю підприємства здійснюють в межах виробленої стратегії розвитку.

Виробнича стратегія – це функціональна стратегія створення та розвитку висококонкурентного виробничого потенціалу підприємства та системи управління ним, що втілюється у вигляді виробничої підсистеми певного типу, призначеної для випуску конкурентоспроможних продуктів. Загальні конкурентні стратегії підприємства, за М.Портером, можуть бути реалізовані на основі розробки відповідних виробничих стратегій [2]. За Ф. Котлером, існує п’ять концепцій, на основі яких комерційні організації ведуть свою діяльність: концепція вдосконалення виробництва, концепція вдосконалення товару, концепція інтенсифікації комерційних зусиль, концепція маркетингу та концепція соціально-етичного маркетингу. Ці концепції переносять акцент з виробництва товару на комерційні зусилля та потреби споживача [3].

Конкурентоспроможність підприємства можна виявити тільки серед групи підприємств, які належать до однієї галузі або випускають товари-субститути, тобто конкурентоспроможність є поняттям відносним. Визначення конкурентоспроможності здійснювалося методом, заснованим на теорії ефективної конкуренції [4], на прикладі підприємств з виробництва акумуляторних батарей на основі даних їх звітності [5], в результаті чого у 2012 р. комплексний показник конкурентоспроможності ПАТ «ВЕСТА-Дніпро» склав 7,69 бали, а ПрАТ «Іста-Центр» – 9,64 бали. Хоча ПАТ «ВЕСТА-Дніпро» у порівнянні з ПрАТ «Іста-Центр» – підприємство більш потужне з більшим, ніж в 5 разів обсягом виробництва продукції і більшою, ніж в 4 рази виручкою від реалізації продукції, але на відміну від прибуткового ПрАТ «Іста-Центр» компанія ПАТ «ВЕСТА-Дніпро» має валові і чисті збитки і поступається у ефективності виробничої діяльності та в ефективності збуту та просування продукції. У 2011 році «ВЕСТА» збільшила обсяг продажів акумуляторів на 18% в порівнянні з 2010 роком, виробництва – на 20%, а у 2012 році ці показники зменшилися на 26,8% і на 21,4% відповідно. При цьому на ПАТ «ВЕСТА-Дніпро» темпи змін продажів та виручки від реалізації вищі, ніж темпи зміни собівартості продукції, що свідчить про відсутність додатного ефекту масштабу, хоча для такого потужного підприємства це могло б бути суттєвою конкурентною перевагою. Причиною такого ефекту є труднощі в управлінні великим підприємством, в ефективному контролі і координації діяльності. Негативний ефект масштабу проявляється у збільшенні середніх валових витрат виробництва. ПАТ «ВЕСТА-Дніпро» у 2012 р. має нижчі показники рентабельності, більші витрати на гривню товарної продукції, ніж ПрАТ «Іста-Центр», що свідчить про неефективність управління витратами на підприємстві. Враховуючи більш високі значення показників продуктивності праці і фондовіддачі та невисокі коефіцієнти оборотності оборотних засобів, можна зробити висновок про недостатню ефективність використання матеріальних ресурсів на ПАТ «ВЕСТА-Дніпро» і нераціональність виробництва саме у частині змінних витрат та про доцільність задля досягнення додатного ефекту масштабу і зниження витрат виробництва одиниці продукції підвищення продуктивності управлінського персоналу, використання більш складного і ефективного обладнання, застосування безвідходних технологій, впровадження інновацій у техніко-технологічні процеси, використання інших можливостей, характерних для підприємств з великими обсягами виробництва. Тобто наявність значних виробничих потужностей та високоефективної праці без вдалої постачальницько-збутової діяльності, основаної на ґрунтовних маркетингових дослідженнях, не дає необхідних конкурентних переваг підприємству.

Отже, виробнича стратегія повинна бути підпорядкована маркетинговій, тому що, як очевидно на прикладі акумуляторних підприємств, збільшення обсягів виробництва без ефективного управління виробничою і збутовою діяльністю може викликати негативний ефект масштабу. З урахуванням розвитку концепцій взаємодії підприємств зі споживачами, на наш погляд, управління виробничою діяльністю в сучасних умовах господарювання, направлених на підвищення конкурентоспроможності підприємств, повинно базуватися на максимально об’єктивних і досконалих маркетингових дослідженнях з використанням інноваційної складової сучасних виробничих процесів і відносин.

Список використаних джерел:

1. Кошелупов І. Ф Програми підвищення конкурентоспроможності організацій / І. Ф.Кошелупов // Вісник соціально-економічних досліджень: зб. наук. пр. – 2012. – Вип. 1 (44). – С. 219–225.

2. Шершньова З. Є. Стратегічне управління: підруч. / З. Є. Шершньова. – К.: КНЕУ, 2004. – 699 с.

3. Концепції та види маркетингу [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://pidruchniki.ws/ 1018040641713/marketing/kontseptsiyi_vidi_marketingu

4. Немцов В. Д. Стратегічний менеджмент: навч. посіб. / В. Д. Немцов, Л. Є. Довгань. – К.: Експрес-Поліграф, 2002. – 560 с.

5. Бази даних підприємств [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://smida.gov.ua