К. е. н., доц. Шляга Ольга Володимирівна, Бідунова Катерина Василівна

Запорізька державна інженерна академія, Україна

КЛЮЧОВІ АСПЕКТИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Конкурентоспроможність є і залишається надскладною економічною категорією, що привертає увагу зарубіжних та вітчизняних дослідників, вчених-науковців й фахівців-практиків. На даний момент існує незначна кількість економічних понять, щодо яких розбіжності носили б настільки виражений характер, як по відношенню до поняття «конкурентоспроможність». Лише тільки наявність різних тлумачень цього поняття є свідченням надзвичайної важливості і складності проблеми, а також незавершеності її методологічного опрацювання. Саме неоднозначність трактування та багатофакторність поняття «конкурентоспроможність» вимагає уточнення, критичного аналізу та подальших досліджень ключових аспектів конкурентоспроможності, особливо актуальних для економічної ситуації, що склалася на сьогодні.

Дуже часто в науковій літературі поняття «конкурентоспроможність підприємства» трактується авторами як порівняльна характеристика, яка відображає рівень переваги підприємства щодо сукупності конкурентів. Так, Д. І. Валігурський визначає конкурентоспроможність підприємства як «можливість ефективної підприємницької діяльності і її практичної прибуткової реалізації в умовах конкурентного ринку» [1, с. 117]. Майже такої ж точки зору дотримується і П. В. Забелін, який визначає конкурентоспроможність підприємства як «здатність підприємства приносити прибуток на вкладений капітал у короткостроковому періоді не нижче заданої прибутковості» [2, c. 55]. В свою чергу Пітер Дойль стверджує, що «конкурентоспроможність підприємства залежить від його здатності задовольняти потреби споживачів краще, ніж це роблять його конкуренти» [3, с.52]. Майкл Портер визначає конкурентоспроможність підприємства як «властивість суб’єкта ринкових відносин виступати на ринку нарівні з присутніми там конкуруючими суб’єктами ринкових відносин» [4]. О. Молоток визначає конкурентоспроможність підприємства як «порівняльну перевагу підприємства по відношенню до інших підприємств даної галузі всередині національної економіки та за її межами» [5]. Можна відзначити, що кожне з наведених визначень акцентує увагу лише на окремому аспекті поняття конкурентоспроможності, а тому не дає цілісного визначення поняття конкурентоспроможності підприємства.

На нашу думку, найбільш повне визначення конкурентоспроможності підприємства запропоновано Зав’яловим П.С., згідно з яким «конкурентоспроможність підприємства – це реальна і потенційна здатність компаній, а також наявних у них для цього можливостей проектувати, виробляти та збувати товари, які за ціновими та неціновими характеристиками в комплексі більш привабливі для споживача, ніж товари конкурента [6, с. 18].

Критичний огляд та порівняння існуючих визначень конкурентоспроможності підприємства дає можливість виділити найбільш актуальні ключові аспекти конкурентоспроможності підприємства, що потребують першочергової уваги з боку вітчизняних фахівців-практиків:

- конкурентоспроможність повинна враховувати фактор часу та місця;

- конкурентоспроможність підприємства невіддільна від культури та етики підприємництва;

- досягнення і підтримка певного рівня конкурентоспроможності неможливі без забезпечення підприємства економічними ресурсами та прогресивними засобами їх використання.

Таким чином, можна стверджувати, що конкурентоспроможність підприємства виступає узагальнюючою характеристикою діяльності підприємства, що відображає його здатність мати відносні переваги над підприємствами-конкурентами, які виражаються у більш ефективному використанні економічних ресурсів і більш якісному задоволенні потреб споживачів у своїй продукції в умовах функціонування певного сегмента ринку у визначений період часу, а також забезпечуються високою культурою підприємництва, що сприяє виживанню у конкурентному середовищі та внутрішній інтеграції для досягнення поставлених цілей.

Список використаних джерел:

1. Валигурский Д. И. Организация предпринимательской деятельности: учебник / Д. И. Валигурский. – М.: Дашков и Ко, 2005. – 737 с.

2. Забелин П.В. Основы стратегического управления / П. В. Забелин, Н. К. Моисеева. – М.: Информационно-внедренческий центр «Маркетинг», 1997. – 195 с.

3. Дойль П. Маркетинг-менеджмент и стратегия / П. Дойль. – 3-е изд.; пер. с англ. / под ред. Ю. Н. Катуревского. – СПб.: Питер, 2002. – 544 с.

4. Портер М. Конкуренция / М.Портер. – М.: Издательский дом «Вильямс», 2000. – 495 с.

5. Молоток Е. Н. Принципы маркетингового исследования конкуренции на рынке / Е. Н. Молоток. – М., 2002. – 251 с.

6. Завьялов П. С. Маркетинг в схемах, рисунках, таблицах: учеб. пособ. / П. С. Завьялов. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 496 с.