Столпова Кароліна Вадимівна

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна 

ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ СТРАТЕГІЇ ЗНИЖЕННЯ ВИТРАТ  

При формуванні стратегії зниження витрат слід враховувати, що завжди існує імовірність недосягнення намічених цілей у результаті небажаного розвитку подій. Ефективність стратегії залежить від оптимальності поєднання цілей, термінів, витрат й інших характеристик стратегії та здатності передбачати тенденції, які можуть проявлятися в майбутньому. Тому завершальним етапом формування стратегії є розроблення заходів для оцінювання результативності стратегії зниження витрат, які здійснюються шляхом контролювання та порівняння результатів діяльності підприємства з поставленими цілями. Для цього необхідно систематично здійснювати аналіз існуючого стану справ, а, при необхідності, використовувати зворотний зв’язок для коригування стратегії зниження витрат [2].

Складовими елементами системи контролю і коригування при формуванні ефективної стратегії зниження витрат підприємств є класифікація та облік витрат, аналіз причин їх виникнення, підтримання працівниками системи обліку витрат. Прямі змінні витрати, в свою чергу, поділяти на ті, що автоматично реагують на зміну обсягу випуску продукції й залежні від спеціальних заходів керівництва. За допомогою систематичного обліку витрат можна досягнути їхнього скорочення. Аналіз причин виникнення витрат на підприємстві дає змогу вживати заходи зі зниження витрат і ліквідації причин небажаного їхнього зростання. Заохочення працівників як морально, так, по можливості, й матеріально до підтримання системи обліку витрат

Необхідним компонентом процесу оцінювання є визначення фінансової реалізації стратегії. Найбільш поширеними методами є аналіз фінансових показників і аналіз беззбитковості.

При визначенні обґрунтованості та досяжності цілей і завдань стратегії, оцінюванні ефективності формування стратегії зниження витрат, доцільно провести аналіз беззбитковості, який базується на ключових аспектах процесу прийняття рішень і виявляє такі стратегічно важливі проблеми:

– визначення обґрунтованості та досяжності основних припущень про витрати й обсяг випуску продукції, що важливо при формуванні стратегії зниження витрат підприємств;

– вибір оптимальної технології виробництва продукції, рівень її здійсненності та стратегічної результативності;

– економічна ефективність витрат на випуск необхідного обсягу продукції та завоювання певної частки ринку.

Суть аналізу беззбитковості, в економічній літературі його ще називають аналіз співвідношення «витрати – обсяг – прибуток» (Cost – Volume – Profit Analysisабо CVP) [1], полягає у вивченні взаємозв’язку між витратами та прибутком при різних обсягах виробництва. Цей підхід вважається традиційним у практиці діяльності підприємств і дає змогу порівняти прибутковість окремих видів продукції й визначити такий обсяг виробництва, який забезпечить максимальний прибуток при відповідній величині витрат.

Вітчизняні науковці пропонують використовувати аналіз співвідношення «витрати – обсяг – прибуток» для проведення оперативного аналізу взаємозв’язку між обсягом виробництва, витратами та фінансовими результатами. Аргументами на користь використання є: простота розрахунків, оперативність оцінювання впливу величини та структури витрат і обсягу продажу продукції на прибуток, можливість здійснення аналізу впливу рівня цін та структури виробництва на прибуток, зведення усієї фінансової інформації підприємства у базу для прийняття управлінських рішень, можливість обґрунтування стратегії функціонування підприємства [3].

Оскільки цей метод аналізу не завжди можна використовувати на практиці, необхідно врахувати певні обмеження щодо його застосування. Проаналізувавши праці окремих вчених-економістів [4] та врахувавши особливості підприємств, згруповано основні припущення, що лежать в основі аналізу взаємозв’язку «витрати – обсяг – прибуток»:

- основним фактором, що впливає на витрати, є обсяг реалізації, а інші чинники незмінні, тому їх не беруть до уваги;

- обсяг виробництва дорівнює обсягу продажу, оскільки на багатьох підприємствах вироби мають короткий термін реалізації;

- усі витрати підприємства поділяють на постійні та змінні;

- функція витрат та функція виручки мають лінійний вигляд, тобто постійні витрати, змінні витрати на одиницю продукції та ціна є незмінними;

- підприємство має постійний асортимент випуску продукції, оскільки зміни в асортименті впливають на результати розрахунків;

- цей метод аналізу застосовують для певного періоду часу (наприклад, одного року), протягом якого зв’язок між змінними витратами на одиницю продукції, ціною та обсягом діяльності можна вважати лінійним.

Списoк використаних джерел:

1. Голов С. Ф. Управлінський облік: підручник / С. Ф. Голов. – 2-ге вид. – К.: Лібра, 2004. – 704 с.

2. Калина А. В. Современный экономический анализ и прогнозирование (микро- и макроуровни): учеб.-метод. пособ. / А. В. Калина, М. И. Конева, В. А. Ященко. – К.: МАУП, 2003. – 416 с.

3. Костецька Н. І. Методичні аспекти формування стратегії зниження витрат підприємства / Н. І. Костецька // Економіка: проблеми теорії та практики: зб. наук. праць. – Вип. 263: В 9 т. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2010. – Т. 2. – С. 443–450.

4. Юровский Б. Планирование, учет и анализ себестоимости продукции / Б. Юровский. – 2-е изд., перераб. и доп. – Х.: Консульт, 2004. – Ч. І. – 240 с.