Суркова Олександра Віталіївна

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ НА ПІДПРИЄМСТВАХ

Управління ризиками є одним із найважливіших факторів забезпечення сталої динаміки її соціально-економічного розвитку в економіці будь-якої країни. Сьогодні у ринкових відносинах в Україні, посилюється невизначеність та конкуренція, що часто призводить до створення кризових ситуацій у підприємствах.Підприємець, здійснюючи виробничу, торгівельну, фінансову діяльність, має справу з невизначеністю та ризиком. При цьому головна його мета – організувати виробництво так, щоб була можливість отримання певного розміру прибутку з найменшими витратами та визначити всі можливі ризики, чинники, фактори, причини та області ризику, механізми та наслідки прояву.

Питання, пов’язані із управлінням ризиками на рівні окремих підприємств розглядали В. В. Вітлінський, В. А. Кравченко, О. М. Скібіцький, З. С. Шершньова, С. В. Оборська.

Доцільним є розгляд ризику, як сучасного економічного явища, а також розробка практики управління ризиками на мікрорівні економіки.

У літературі використовують різні інтерпретації поняття «ризик». Наприклад, ризик інтерпретують:

- під ризиком припускають небезпеку, що реалізація проекту приведе до збитків;

- міру розсіювання (дисперсію) отриманих у результаті множинного прогнозу оцінних показників розглянутого проекту (прибуток, рентабельність капіталу);

- небезпеку, що мета підприємницького проекту не буде досягнута в наміченому об’ємі. Йдеться про конкретні побоювання, що замість очікуваного стану середовища виникне гірша ситуація [2].

Конкретизуючи ці підходи стосовно сфери виробничої діяльності, ризик визначають як можливість утрати частини ресурсів або недоотримання прибутку.

У діяльності підприємства одним з найважливіших етапів його управління є процес управління ризиком. Управління ризиком – це процес виявлення рівняневизначеності (відхилень у прогнозованому результаті), прийняття і реалізації управлінських рішень, що дозволяють запобігати або зменшувати негативнийвплив на процес і результати відтворення випадкових факторів, одночасно забезпечуючи високий рівень підприємницького доходу.

Кожний суб’єкт управління обирає конкретний спосіб управління ризиками залежно від специфіки діяльності, обраної маркетингової стратегії.

Існують наступні форми профілактики ризику:

- мінімізація ризиків – це сукупність дій, направлених на зниження ризику, шляхом його уникнення або попередження;

- диверсифікація ризиків, дозволяє уникнути частини ризику при
розподілі капіталу між різноманітними видами діяльності;

- лімітування ризиків. За тими видами господарської діяльності та господарських операцій, які можуть постійно виходити за встановлені межі допустимого ризику, цей ризик лімітується шляхом встановлення відповідних економічних і фінансових нормативів;

- отримання додаткової інформації – є одним з найважливіших способів зниження ризику. Отримання повної інформації сприяє розробленню кращого прогнозу та знизити ступінь ризику. Частково цю роль може взяти на себе внутрішнє страхування ризиків, що здійснюється в рамках самого торговельного підприємства.

Підприємства використовують організаційні і економічні методи управління ризиком.

До економічних методів відносять: формування власного резервного фонду; компенсація ризиків через систему санкцій; зовнішнє страхування ризику. До організаційних методів відносять: відхилення ризику; недопущення збитків; передача контролю за ризиками [1].

Таким чином, можна зробити наступні висновки:

Ризик в управлінні – це економічна категорія, що характеризує цілеспрямовану діяльність системи управління підприємством в умовах невизначеності за яких існує ймовірність відхилення від поставлених цілей. Ризик породжується ще багатьма суб’єктивно-об’єктивними факторами. Основними з яких є: розвиток науково-технічного прогресу; невизначеність, нестаціонарність ринкового середовища; непередбачуваність політичних подій; непередбачуваність, індивідуальність поведінки людини.

У процесі управління ризиком особливий інтерес представляє механізм оцінки підприємницького ризику, з якого розраховується ризик, що впливає на результати підприємницької діяльності. Оцінка ризику – це визначення кількісним або якісним способом розміру (ступеня) ризику.Існують різні методи керування ризиками в антикризовому управлінні, але найважливішими з них є три: диверсифікація, страхування ризиків тому, що ці методи найбільш дієві в умовах нестабільного зовнішнього середовища. Профілактичні заходи хоча і знижують ймовірність ризику, але не в змозі нейтралізувати всі пов’язані з ним негативні фінансові наслідки. Перспективами подальших досліджень є визначення та обґрунтування факторів, що впливають на рівень ризику, формування заходів з підвищення ефективності управління в умовах ризику.

Список використаних джерел:

1. Кравченко В. Розробка сучасного стандарту з управління ризиками – важливий чинник підвищення ефективності підприємницької діяльності в Україні / В. Кравченко // Теоретичні та прикладні питання економіки: зб. наук. пр. – К.: Вид.-поліграф. центр «Київський університет», 2008. – Вип. 17. – С. 159–166.

2. Скібіцький О. М. Антикризовий менеджмент / О. М. Скібіцький: навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 568 с.