К. е. н., доц.Лизньова Анжела Юріївна,

Пілюгіна Валентина Володимирівна

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна  КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ

АСОРТИМЕНТНОЮ ПОЛІТИКОЮ ПІДПРИЄМСТВА

Динамічний розвиток економіки змушує вітчизняні промислові підприємства постійно вдосконалювати свою діяльність. Статистично підтвердженим є той факт, що майбутній успіх та виживання в сучасних умовах ринкової економіки визначаються раціональністю прийнятих інноваційних управлінських рішень. Необхідним фактором забезпечення економічної стійкості промислового підприємства є її асортиментна політика, яка дозволить підвищити загальну ефективність господарської діяльності підприємства за рахунок покращення якості продукції і її споживчої цінності, зниження витрат та оптимізації номенклатури виробництва. Конкуренція на ринку, головним чином, відбувається не у ціновій сфері, а у диференціації асортименту продукції, розширенні цільового сегменту ринку та популяризації товаровиробника.

Наукові розробки з питань формування асортиментної політики на виробничих підприємствах досліджували такі вітчизняні і зарубіжні вчені, зокрема І. Ансоффом, А. В. Войчаком, Є. П. Голубковим, О. П. Градовим, О. В. Дубовик, Е. М. Забарною, Ф. Котлером, Л. О. Лігоненко, І. А. Маркіною, А. А Мазаракі, О. І. Марченко, М. А. Окландером та ін.

Головною метою асортиментної політики є отримання прибутку і забезпечення високої ефективності роботи підприємств за рахунок відповідності структури й обсягу асортименту попиту споживачів [1]. До основних загальних факторів, що впливають на формування асортименту, відносяться споживчий попит і виробництво товарів (рис. 1). Асортимент підприємств формується під впливом промислового асортименту, оскільки виробничі можливості виробника визначають склад пропозиції. Але існує й зворотній зв’язок, коли споживчий попит виступає в якості стимулу виробництва нових товарів.

Рис. 1. Загальні фактори, що впливають на формування асортименту

(Джерело: [2])

Формування асортименту  –  це процес по підбору груп, видів, сортів та різновидів продукції у відповідності з попитом споживачів в цілях його найбільш повного задоволення [3]. При формуванні асортименту необхідно враховувати такі фактори:

− ціна: часто ціна відіграє вирішальну роль при виборі товарів;

− якість: споживачі хочуть придбати не лише недорогий товар, але й якісний;

− зовнішній вигляд: він визначає відношення до товару при його придбанні;

− виробник: споживачі обирають виробника, що зарекомендував себе на ринку, у якого є ім’я і якому вони довіряють;

− фасування: коли товар не можна ділити в умовах торгівлі, великого значення набуває фасування продукції;

− упаковка– це зовнішній вигляд товару, перше, що бачить покупець. Її привабливість має особливо важливе значення;

− умови зберігання: те, як зберігається товар, забезпечує його якість при подальшому використанні;

− місце продажу: підприємствам необхідно слідкувати за своїм іміджем «перевіреного складу». Підприємства чи магазини, які добре зарекомендували себе будуть мати успіх.

Сутність управління асортиментною політикою підприємств розкривається у складових етапах управління: планування, організація, розпорядження, координація і контроль.

Проблеми формування асортименту є в плануванні фактично усіх видів діяльності, спрямованих на добір продуктів для майбутнього виробництва і реалізації на ринку та на приведення характеристик цих продуктів у відповідність з вимогами споживачів. Формування на основі планування асортименту продукції – безупинний процес, що продовжується протягом усього життєвого циклу, починаючи з моменту зародження задуму про його створення і завершуючи вилученням з товарної програми.

Оптимальним, тобто збалансованим, вважається асортиментний портфель, який має у своєму наборі стратегічні бізнес одиниці, що знаходяться на початкових етапах життєвого циклу і мають перспективу в розвитку, тобто забезпечуватимуть прибутки в майбутньому, й товари, які уже завоювали свою долю на ринку, знаходяться на етапі зрілості та є основним джерелом прибутку.

Існує багато методик, що використовуються для аналізу наявного асортименту та за допомогою яких можна дійти висновків щодо подальших дій підприємства, пов’язаних з оптимізацією асортиментного портфелю. Найпоширенішими з них є АВС та XYZ аналізи, їх комбінування, побудова БКГ матриці, матриці General Electric, метод «Дібба-Сімкіна», метод «Маркой».

Список використаних джерел:

1. Економічний аналіз:  навч. посіб. / [М. А. Болюх, В. З. Бурчевський, М. І. Горбатюк та ін.]; за ред. акад. НАНУ проф. М. Г. Чумаченька. – 2-е вид. перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2003. – 556 с.

2. Зотов В. В. Ассортиментная политика фирмы: учеб.-практ. пособ. / В. В. Зотов. – М.: Эксмо, 2006. – 240 с.

3. Хринюк О. С. Методичні засади механізму формування маркетингової товарної стратегії виробничих підприємств / О. С. Хринюк // Зб. наук. праць «Економічний вісник НТУУ «КПІ». – 2008. – С. 236−242.