К. е. н., доц.   Обозна Альона Олексіївна

Миколаївський політехнічний інститут, Україна

К. е. н. Крючковська Тетяна Олександрівна

Чорноморський державний університет імені П. Могили, м. Миколаїв, Україна

ЗАСТОСУВАННЯ МАРКЕТИНГОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ ФЕРМЕРСЬКИМИ ГОСПОДАРСТВАМИ МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Важливою умовою забезпечення конкурентоспроможності підприємств продовольчого підкомплексу та їх участі в організованому продовольчому ринку є розвиток сільськогосподарської кооперації, завдяки якій досягається залучення виробленої ними продукції в економічний обіг. Ефективність кооперації доведена досвідом США, Канади, Китаю, Кореї, країн ЄС і деяких інших. По суті кооперація у сучасних умовах є одним із пріоритетніших напрямів розвитку продовольчогопідкомплексу АПК України, без якого розраховувати на забезпечення її продовольчої безпеки практично неможливо.

Світова економіка нині все ще знаходиться у загрозливій фазі банкрутства. У цій ситуації в Україні криза не стала надто обвальною завдяки аграрному сектору. Ця важлива обставина вимагає нової побудові аграрного сектора.

На нашу думку, основним напрямком реформування вітчизняного аграрного сектору є формування та організація ефективних інститутів інфраструктури ринку сільськогосподарської продукції.

Виходячи з цього, необхідними є заходи держави щодо розвитку інфраструктури ринку і, насамперед, створення системи посередництва між товаровиробником і товарною біржею, а саме: сприяння формуванню на всіх рівнях заготівельно-збутових кооперативів, торгових домів, інших формувань, якіспроможні виконувати функції формування великих оптових партій продукції та представлення інтересів дрібних товаровиробників у сфері оптової торгівлі. Це дасть можливість формувати прозорі канали збуту с.-г. продукції і ринку матеріально-технічних ресурсів, запровадити моніторинг цін та кон’юнктури ринку. Як доводить світова практика, основними перевагами створюваних фермерами кооперативів є: поява можливостей спільного інвестиційного кредитування розвитку виробництва та одержання фінансової допомоги й пільгових кредитів; одержання за рахунок переваг щодо закупівлі сировини та реалізації готової продукції додаткових прибутків і рівномірний їх розподіл між учасниками кооперативу; звільнення окремих кооперативів від податків, або зниження податкової ставки.

Необхідно наголосити, що нині в Україні процес створення обслуговуючих кооперативів практично зупинився, а в окремих її регіонах вони зовсім припинили свою діяльність, що викликає занепокоєння. Згідно зі Стратегією розвитку аграрного сектору економіки (на період до 2020 року) у перспективі найбільш поширеними організаційними моделями сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів будуть:

- спеціалізовані кооперативи з виконання певних функцій (переробні, маркетингові, постачальницькі, сервісні);

- багатофункціональні кооперативи, що створюватимуться на районному рівні у формі агроторгових домів;

- кооперативи при сільських громадах, що створюються власниками особистих селянських господарств одного або кількох сіл для одержання послуг, пов’язаних із веденням цих господарств.

Сьогодні в кожному регіоні розроблені регіональні програми, метою яких є визначення довгострокових цілей розвитку. Довгостроковим документом, на базі якого формуються пріоритети Стратегії економічного і соціального розвитку Миколаївської області, є Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2015 року, затверджена постановою Кабінету Міністрів України 21 липня 2006 року № 1001.

Інформацію про розподіл фермерських господарств Миколаївської області наведено в табл. 1.

Таблиця 1. Фермерські господарства Миколаївської області

Джерело: за даними Головного управління статистики у Миколаївській області

Наведені дані показують, що за 2010–2012 роки відбулося зменшення загальної кількості сільськогосподарських підприємств.

На території області фермерські господарства розташовані досить нерівномірно як в цілому по Україні, так і серед фермерських господарств Миколаївської області спостерігається загальний занепад тваринницької галузі. Основна причина, з якої фермери не бажають займатися виготовленням тваринницької продукції – високі затрати галузі, як в матеріальному так і трудовому ракурсі. Невисокий рівень технічної бази та дефіцит трудових ресурсів змушує фермерів віддавати перевагу розвитку галузі рослинництва, зокрема вирощуванні насіння соняшнику та зерна.

Перспектива у нас одна: піднімати рівень культури виробництва – з навчанням, підготовкою фахівців і об’єднанням фермерів в асоціації, щоб скластиконкуренцію європейським виробникам. З миколаївських аграріїв досвід роботи європейських ринків з усіх миколаївських аграріїв поки мають тільки «Нибулон»,«Сандора» та «Агрофьюжн». Доцільно розробити й прийняти Державну цільову програму розвитку сільськогосподарської кооперації.

Список використаних джерел:

1. Андрійчук В. Г. Агропромислові формування нового типу в контексті стратегії розвитку вітчизняного сільського господарства / В. Г. Андрійчук // Економіка АПК. – 2013. – № 1. – С. 3–15.

2. Клочан В. П. Споживчу кооперацію треба відроджувати / В. П. Клочан // Економіка АПК. – 2013. – № 4. – С. 86–93.

3. Стратегічні напрями розвитку підприємництва і кооперації в сільському господарстві на період до 2020 р. / за ред. М. Й. Маліка. – К.: ННЦ ІАЕ, 2013. – 50 с.