Сердюк Юлія Сергіївна, Сутиріна Світлана Олегівна

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА КОНТРОЛЬ МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНІСТІ ПІДПРИЄМСТВА

В сучасних умовах господарювання організація маркетингової діяльності на підприємствах потребує відповідного контролю, що регламентує діяльністьокремих підрозділів і закріплює їхнє місце в організаційній структурі управління підприємства.

Оскільки при здійсненні планів маркетингу виникає безліч непередбачених ситуацій, відділ маркетингу повинен вести постійний контроль за ходом їх виконання. Системи маркетингового контролю необхідні для того, щоби бути упевненими в ефективності діяльності фірми.

Контроль маркетингової діяльності отримав певне висвітлення в працях таких вчених-економістів, як М. Т. Білуха, В. Г. Герасимчук, Є. О. Голіков, Ю. Ю. Корлюгов, І. І. Корольков, Ф. Котлер, А. А. Мазаракі, Г. В. Митрофанов, В. В. Мова, С. О. Красильников, В. Лубочнов, Є. П. Пєшкова, Л. Ф. Романенко, А. М. Романов, Є. В. Ромат, О. О. Третьяк та інших.

Контроль маркетингової діяльності – це завершальний етап процесу управління, на якому визначаються та оцінюються здобуті (порівняно із запланованими в маркетингових програмах) результати і виробляються коригуючи дії з метою досягнення поставлених цілей [4, с. 52].

Контроль маркетингової діяльності звичайно має п´ять етапів: визначення планових показників, які підлягають контролю; замірювання фактичних показників; порівняння фактичних показників із плановими; аналіз і оцінка можливих відхилень фактичних даних від запланованих; розробка коригуючих заходів для прийняття управлінських рішень. По суті, контроль маркетингу – це оцінювання поточних та остаточних результатів виконання маркетингових планів, що дає змогу: по-перше, своєчасно реагувати менеджменту підприємства як на зміни чинників макро- і мікросередовища, так і на зміни внутрішнього середовища підприємства; по-друге, створювати найбільш сприятливі умови для виробничо-збутової діяльності.

Розрізняють оперативний (тактичний, адміністративний) контроль, або контроль результатів (за місяць, квартал, рік) і стратегічний (загальний, управлінський), основним елементом якого є маркетинговий аудит.

Контроль маркетингової прибутковості дає можливість отримати відповідь на питання, які саме маркетингові об´єкти є джерелами прибутків і де підприємство втрачає прибутки.

Важливе значення, по яким здійснюється контроль маркетингової діяльності є контроль умовно неекономічних показників. До останніх, зокрема, належать:

- якість товару порівняно з конкурентами;

- якість роботи персоналу підприємства;

- питома вага незадоволених покупців у загальній їх кількості;

- темпи росту нових покупців;

- темпи зниження втрачених покупців;

- імідж товару;

- імідж підприємства;

- задоволеність (незадоволеність) споживачів [3, с. 38].

Важливість цих показників безперечна. Аналіз кожного з них дає змогу оцінити, наскільки вдало менеджмент підприємства реалізує основний принцип маркетингу – віднайти потреби і задовольнити їх. Адже, якщо покупці задоволені якістю товарів і наданими послугами, то це створює високий імідж підприємства, що є запорукою не лише збереження завойованої частки ринку, а і його розширення. Таким чином, підприємство досягає збільшення обсягів продажів, валових доходів, а зрештою і прибутків. Отже, постійний контроль умовно неекономічних показників та своєчасне вироблення і впровадження коригуючих впливів є досить важливою маркетинговою функцією.

Маркетинговий контроль – це завершальний етап процесу управління маркетингом, на якому визначають та оцінюють здобуті (у порівнянні із запропонованими в маркетингових програмах) результати та коригують дії з метою досягнення поставлених цілей.

Основними об’єктами маркетингового контролю є:

- обсяг продажів;

- реакція покупця на новий товар підприємства;

- розміри прибутків та збитків.

По суті, контроль маркетингу – це оцінювання поточних та остаточних результатів виконання маркетингових планів, що, своєю чергою, дає змогу підприємству своєчасно реагувати як на зовнішні, так і на внутрішні зміни, створювати найсприятливіші умови для виробництва та збуту. У практиці маркетингу розрізняють контроль –стратегічний (загальний, управлінський), спрямований на забезпечення ефективності використання маркетингових можливостей, та оперативний (тактичний, адміністративний), спрямований на виконання виробничої програми.

Список використаних джерел:

1. Войчак А. В. Маркетинговий менеджмент: підручник / А. В. Войчак. – К.: КНЕУ, 2008. – 268 с.

2. Дайл П. Маркетинг, ориентированный на стоимость: пер. с англ. / П. Дайл; под ред. Ю. Н. Каптуревского. – СПб.: Питер, 2001. – 544 с.

3. Дайл П. Менеджмент: стратегия и тактика: пер. с англ. / П. Дайл; под ред. Ю. Н. Каптуревского. – СПб.: Питер, 2009. – 416 с.

4. Академия рынка. Маркетинг / [А. Дайян, Ф. Бунерель, Ланкар и др.]. – М.: Экономика, 2003. – 572 с.

5. Котлер Ф. Маркетинг в третьем тысячелетии: Как создать, завоевать и удержать рынок. / Ф. Котлер; пер. с англ. В. А. Гольдича и А. И. Оганесовой. – М.: АСТ, 2001. – 320 с.

6. Котлер Ф. Основы маркетинга / Ф. Котлер; пер. с англ. – М.: Прогрес, 2000. – 736 с.