«Экономика и менеджмент – 2013: перспективы интеграции и инновационного развития». >> Том 6

Віштак Ганна Вікторівна

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

ПЕРСПЕКТИВНІСТЬ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ВУГІЛЬНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ

Найрозвиненішою галуззю паливної промисловості України є вугільна. Частка вугілля в паливно-енергетичному балансі України складає 69%, що є одним знайвищих показників у світі. Вугільна галузь, на сьогоднішній день, є досить проблемною: з одного боку, виступає одним з основних джерел забезпечення національної економіки власними енергоресурсами, та з іншого – являється недостатньо конкурентоспроможною, що спричинено складними умовами розробок родовищ, невисоким технічним рівнем гірничодобувних підприємств, складнощами з використанням вугільної продукції на підприємствах, потребою у значній підтримці з боку держави [1].

Виникає своєрідний парадокс: за достатніх запасів цього виду палива – наявна висока залежність національної продукції від імпортованих паливно-енергетичних ресурсів. Останнім часом набуває поширення ідея перетворення вітчизняної вугільної галузі на основне джерело енергоносіїв для національної економіки під гаслом: «Вітчизняне вугілля замість імпортного газу» [1]. Однак, є безліч ускладнень для втілення цього в життя. Сьогодні вугільна промисловість являється нестабільною та слабкою складовою економічної безпеки держави, що обумовлює необхідність створення та запровадження в дію інноваційних механізмів та перетворень з метою перетворення енергетичної галузі в сучасну економічно ефективну ланку господарства.

Недержавний сектор вугільної промисловості, завдяки більш сприятливим природним умовам, більш високому рівню менеджменту та прихильністю до інновацій, своєчасному і достатньому за обсягами інвестуванню, функціонує з позитивною динамікою основних показників. В державному секторі більшість підприємств існує тільки за рахунок дотацій з бюджету на покриття поточних збитків і підтримання виробничих потужностей, в ньому вагому частку складають дрібні та малопотужні шахти зі складними гірничо-геологічними умовами, застарілим обладнанням. Через обмеженість обсягів і недосконалість механізмів субсидування цей сектор вже тривалий час перебуває у важкому фінансово-економічному стані [1].

Виділяють такі пріоритетні стратегічні напрямки інноваційного розвитку вугільної промисловості в Україні:

- кардинальне технологічне оновлення виробництва;

- за участю держави покращити фінансові можливості реконструкції шахт на базі створення ринкових умов і підвищення їх економічної самостійності;

- створення дієвих правових механізмів для залучення недержавних інвестицій у розвиток галузі та адаптація вугледобувних підприємств до ринкових умов господарювання;

- структурні перетворення у галузі, застосування нових методів управління, введення в дію заходів ресурсозбереження та моніторингу витрат;

- впровадження наукової складової та нарощення і ефективне використання ресурсного забезпечення інноваційного розвитку національної економіки, насамперед інвестиційних ресурсів [2].

В Україні вже закладено фундамент роботи в цьому напрямку: Енергетична стратегія України до 2030 р. (діє з 2006 по 2030 роки, включає три етапи) [3], проект Державної цільової економічної програми «Українське вугілля» на 2010–2015 рр. [4], за цими документами заплановано здійснення технічного переоснащення перспективних шахт новим високопродуктивним і надійним устаткуванням, ресурс якого у 2–3 рази має перевищувати нинішній.

Фінансове забезпечення досліджень в цій галузі, створення принципово нових технологій має здійснюватися шляхом державно-приватного партнерства, формування спільних інноваційних (у тому числі венчурних) фондів із пайовою участю держави і бізнесу.

Загальне інституціональне середовище та механізми забезпечення інноваційного розвитку вугільної промисловості представлено на рис.1.

Рис. 1. Механізми забезпечення інноваційного розвитку вугільної галузі [2]

Рис. 1. Механізми забезпечення інноваційного розвитку вугільної галузі [2]

Отже, подальший розвиток вугільної галузі в Україні знаходиться у залежності від необхідності в техніко-технологічній модернізації галузі та її реформування за допомогою використання інноваційних підходів.

Список використаних джерел:

1. Амоша О. І. Стан, основні проблеми і перспективи вугільної промисловості України : наук. доп. / О. І. Амоша, Л. Л. Стариченко, Д. Ю. Череватський ; НАН України, Ін-т економіки пром-сті. – Донецьк, 2013. – С. 27–29.

2. Пшенична В. П. Стратегічні напрями інноваційного розвитку вугільної промисловості України / В. П. Пшенична // Ефективна економіка. – 2014. – №2.

3. Енергетична стратегія України на період до 2030 року: Схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006 р. № 145-р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http//www.kmu.gov.ua

4. Концепція реформування вугільної галузі: Схвалена розпорядженням Кабінету міністрів України від 14 травня 2008 року № 737-р // Офіційний вісник України. – 2008. – № 47. – 1244 с.