Д. е. н., доц. Грабчук Оксана Миколаївна

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

 РОЛЬ ЗОВНІШНІХ ФІНАНСОВИХ ПОТОКІВ В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ

Зовнішні фінансові ресурси є джерелом коштів, необхідних для модернізації та розширення української економіки. Вони сприяють залученню нових виробничих технологій, а також «технологій» ринкової поведінки, корпоративного управління, здійснення підприємницької діяльності як на великих, так і на малих підприємствах, фінансової стратегії тощо. Разом з цими коштами Україна одержує людський та інституційний потенціал, ноу-хау, що надзвичайно корисно для розвитку її ринкової інфраструктури. Прямі зовнішні інвестиції інституційних інвесторів (таких як Європейський банк реконструкції та розвитку) менш орієнтовані на ринок, а відтак, їхні «бюджетні» обмеження не є аж надто «жорсткими». Інвестиційні рішення мають здебільшого політичний, а не економічний характер. Звідси різноманітність їх впливу на розвиток конкурентоспроможного ринку [3].

Важливим є також спрямування коштів на підприємства тих галузей господарства, які відіграють вирішальну роль в умовах ринкової економіки: споживчі товари, туризм, фінансовий сектор тощо. Інший аспект зовнішніх ресурсів − їх різноманітність. Якщо кошти залучаються з багатьох країн, від багатьох інвесторів і розподіляються між багатьма секторами та регіонами, то їхня ефективність у сприянні запровадженню ринкових реформ та прискоренні економічного зростання буде особливо високою. Крім того, диверсифікація зовнішніх фінансових ресурсів захищає країну, дає змогу їй уникнути залежності від незначної групи інвесторів (з однієї країни або одного сектору). Нарешті, важливий аспект зовнішніх фінансових потоків − їх тісний взаємозв’язок з торгівлею. У більшості випадків надходження зовнішніх фінансових ресурсів стимулюють зростання обсягів торгівлі (як імпорту, так і експорту). Торгівля у свою чергу стимулює економічне зростання [1].

Зовнішні фінансові потоки відіграють центральну роль в економічному процесі, вони визначають загальний ріст економіки. В результаті їх надходження в економіку збільшуються обсяги виробництва, зростає національний дохід, розвиваються та йдуть вперед в економічній конкуренції галузі та підприємства, що в найбільшому ступені задовольняють попит на ті чи інші товари та послуги. Отриманий приріст національного доходу частково знову накопичується, відбувається подальше зростання виробництва, процес стає циклічним. При чому, чим ефективніше використання зовнішніх фінансових потоків, тим більше зростання національного доходу, тим більш значними є абсолютні розміри накопичення (при його сталій питомій вазі), які можуть бути знову вкладеними у виробництво. При достатньо високій ефективності використання ресурсів приріст національного доходу може забезпечити підвищення питомої ваги накопичення при абсолютному зростанні споживання [3].

Досить важлива роль зовнішніх фінансових надходжень для нашої країни, тому що створюються сприятливі умови на базі отриманих кредитів обновляти і розвивати всі необхідні види економічної діяльності, підвищити ефективність виробництва і випускати конкурентоздатні товари. Процеси структурного і якісного відновлення світового товаровиробництва і ринкової інфраструктури відбуваються винятково шляхом і за рахунок інвестування. Чим інтенсивніше воно здійснюється, тим швидше відбувається відтворювальний процес, тим активніше відбуваються ефективне відновлення економіки [1].

В даний час, як ніколи, багато країн світу поставлені перед об’єктивною необхідністю пришвидшувати рух фінансових ресурсів, спрямовувати їх на створенняконкурентоздатних господарських систем, модернізацію і реконструкцію діючих структур, забезпечення диверсифікованості капіталу в напрямку соціально орієнтованих структурних перетворень [2].

Кожен процес вкладення засобів здійснюється і розвивається в специфічних і багато в чому неповторних внутрішніх і зовнішніх соціально-економічних і політичних умовах. Для нашої країни проблемою залишається нестійкий політичний та економічний стан.

Зовнішні фінансові потоки сприяють залученню інвестицій. Складається ситуація, за якої зовнішні фінансові потоки стають відображенням вражень, переконань і очікувань, і в такий спосіб виступають запорукою поточного та майбутнього зростання. Коефіцієнт кореляції між річним зростанням ВВП (у відсотках) та чистою сумою річних притоків фінансових ресурсів (в доларах) дуже високий – 0,988. Однак, жодна політика сприяння надходженню зовнішніх фінансових потоків не може ефективно функціонувати доти, доки залишаються невирішеними найголовніші економічні проблеми. Закономірності розвитку економіки суттєвим чином обумовлюються закономірностями руху у ній фінансових потоків. В межах інвестиційної парадигми розуміється, що стратегічні перспективи економічного розвитку визначаються інтенсивністю руху фінансових потоків, їх спрямованістю, раціональністю поведінки суб’єктів господарювання, напрямами та механізмом державного регулювання економічного розвитку тощо. В цілому залученні зовнішніх фінансових потоків є одним із базових факторів розширеного відтворення. Притоки фінансових ресурсів підтримують сталість функціонування економіки в межах п’ятого технологічного укладу. Щоправда, більшість дослідників зазначає, що при зміні п’ятого технологічного укладу на шостий визначального значення набуває інноваційний характер інвестиційної діяльності. Саме інноваційна діяльність стає основним чинником зміни технологічних укладів.

Список використаних джерел:

1. Азаренкова Г. М. Фінансові потоки в системі економічних відносин / Г. М. Азаренкова. – Х.: Інжек, 2006. – 326 с.

2. Кузнєцова А. Я. Фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності / А. Я. Кузнєцова. – Львів : ЛБІ НБУ, 2005.– 319 с.

3. Фінансово-економічний механізм інноваційно-інвестиційного розвитку України : монографія / О. А. Кириченко, С. А. Єрохін та ін. – К. : Національна академія управління, 2008. – 252 с.