К. е. н. Зеленська Марина Олександрівна

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»

ЕЛЕКТРОННА КОМЕРЦІЯ В УКРАЇНІ ТА ЄС

Угода про асоціацію між Україною та Європейським союзом, що має бути підписаною у повному обсязі найближчим часом, а також надання можливостіукраїнським виробникам уже зараз активно співпрацювати з іноземними замовниками має за мету пожвавлення інвестиційного, виробничого та торгівельного співробітництва. В той же час дана ініціатива вимагає узгодження правових аспектів взаємодії, законодавчих актів щодо торгових операцій, оподаткування, транскордонної торгівлі, а також електронної комерції як вагомої складової майбутньої співпраці. У ЄС ринок e-commerce регулюються директивою 2000/31/ЄС Про деякі правові аспекти інформаційних суспільних послуг, зокрема електронної комерції на внутрішньому ринку, що покликана забезпечити в країнах Європейського союзу єдині визначення, підходи, рамки та обмеження, але в той же час конкретна імплементація засад Директиви покладена на кожну державу-члена союзу. В Україні на даний момент доопрацьовується Проект Закону «Про електронну комерцію», що, враховуючи нові політичні та економічні вимоги, має максимально відповідати західним рамкам і не створювати додаткових бар’єрів для підприємців та громадян у міжнародній взаємодії.

Зазначимо, що електронний бізнес у широкому розумінні – це прояв ділової активності з використанням глобальних інформаційних мереж для формування і перетворення зовнішніх та внутрішніх зв’язків (діяльність щодо продукту чи послуги, що здійснюються за допомогою електронних засобів передачі інформації). В той же час електронну комерцію можна визначити як сукупність торгових та фінансових операцій щодо купівлі-продажу інформації, товарів та послуг за допомогою комп’ютерних мереж. Отже, даний підхід дає змогу виділити електронну комерцію як складову електронного бізнесу відповідно до взаємодії суб’єктів: підприємств, домогосподарств, державних органів.

Ринок e-commerce України характеризувався позитивними тенденціями. Так, у 2012 р. об’єм ринку склав 1,5 млрд. дол., а в 2013 – 1,6 млрд. дол. з прогнозом щодо наступного зростання [1]. Загалом у 2012р. об’єм інтернет-аудиторії України склав 15 млн. осіб, рівень проникнення інтернету 34%. Так, 14% жителів країни здійснили хоча б одну покупку товару за допомогою мережі, лідерами продажів серед яких є книги (27%), побутова техніка (15%), одяг (14%), товари для спорту (13%). 85% розрахунків здійснено за готівкові платежі, 4% – за допомогою електронних карт (зростання у 2 рази у порівнянні з 2011р.).

В той же час загальний об’єм європейського ринку e-commerce складає 312 млрд. євро (за даними на 2012 рік). З 162 млн. громадян, що мешкають в Західній Європі 132 млн. користуються Інтернетом та 90 млн. є покупцями ринку e‑commerce з загальним обсягом у 158 млрд. євро [2]. Отже, у розрізі наведених даних доцільно зазначити, що в Україні напрямок електронної комерції має значний потенціал до зростання за рахунок пожвавлення комунікації та розвитку інфраструктури, а доступ до сформованих ринків ЄС є можливістю для вітчизняних виробників знайти нових клієнтів, споживачів продукту, налагодити ділові, комерційні зв’язки.

В той же час існують деякі обмеження розвитку e-commerce як в Україні, так і у взаємодії з ЄС. До них можна віднести:

- для внутрішніх клієнтів в Україні характерним є не розуміння переваг використання засобів електронної комерції, низька довіра до виробників, посередників, банківської системи (так, за дослідженнями РБК-Україна 51% користувач Інтернету не здійснювали купівлю товарів у мережі через те, що вони вважають такі транзакції небезпечними, регулярно здійснюють купівлю тільки 17% опитаних, кожний десятий користувач Інтернету не має банківської карти для розрахунків в мережі ), відсутність або обмеженість доступу до мережі Інтернету;

- для українських та іноземних споживачів, що здійснюють купівлю (міжнародні продажі) бар’єрами є мовні та культурні відмінності, проблеми з поставками, поверненнями, платіжними системами , небажання розкривати інформацію про кредитну картку через ризики шахрайства, відсутність інформації про іноземні компанії обмеженість або відсутність інформації та консультацій по міжнародній торгівлі, різниця в рівні захисту прав споживачів в ЄС та України;

- для вітчизняних підприємств, що хочуть продавати товари в ЄС проблемними аспектами є високі ризики шахрайства та несплати, невизначеність з поверненням ПДВ, різниця в законодавстві щодо захисту прав споживачів на території ЄС (серед країн-членів) та України, висока вартість міжнародного розгляду скарг і конфліктів,складність отримання дозволів для міжнародної торгівлі, складна процедура відправлення товару,висока вартість міжнародної пересилки товару складність та висока вартість післяпродажного обслуговування, розбіжності мови;

- для підприємств, що працюють на внутрішньому ринку України характерний низький рівень довіри до контролюючих та законотворчих органів, незбалансоване податкове навантаження, що робить непривабливим впровадження електронних розрахунків, недоліки інфраструктури ринку, необхідність розробки та реалізації різних систем оплати.

Отже, ринок електронної комерції України вимагає змін в законодавчому аспекті, створення правової системи його регулювання, координації і контролю з узгодженням відповідно до європейських стандартів. Необхідним також є формування ефективної інфраструктури ринку, спільних для підприємств, домогосподарств та державних органів інструментів взаємодії, поширення використання та визнання електронних підписів у комерційних проектах, а також здійснення заходів з підвищення довіри до електронної комерції.

Список використаних джерел:

1. Звіт Кредитпромбанк «Ринко e-commerce в Україні» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.kreditprombank.com/upload/content/512/E-commerce_Market_in_ Ukraine.pdf

2. Кох Б. Звіт ЄС «E-Invoicing / E-Billing. Opportunities in a challenenging market environment» [Електронний ресурс] / Б. Кох. – Режим доступу : http://thepaypers.com/