Кінчак Катерина Михайлівна

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

ХЕДЖУВАННЯ РИЗИКІВ У СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Неодмінною характеристикою зовнішнього середовища підприємств будь-якої галузі є ризик, яким обтяжена підприємницька практика всіх сфер діяльності. Сільськогосподарське виробництво через велику залежність його обсягів від природних факторів, що слугує підґрунтям виникнення інших видів загроз, різниться більшим ступенем невизначеності й характеризується вищим рівнем ризику діяльності [1].

Під ризиком зазвичай розуміють імовірність виникнення непередбачених втрат очікуваного прибутку, доходу, майна, коштів у зв’язку з випадковою зміною умов економічної діяльності, впливом несприятливих обставин. Ризик є об’єктивним елементом підприємницької діяльності. У сільськогосподарському виробництві ризик є значно більшим в силу ознак, характерних тільки для цього виду господарювання: сезонність виробництва, довгий термін обігу капіталу, значна залежність від природо-кліматичних умов, велика кількість суб’єктів господарювання, неможливість узгодження між ними усіх видів діяльності [2].

Хеджування (англ. hedging) являє собою засіб зменшення ризику укладенням протилежної угоди; угоду, що укладається при страхуванні від можливого падіння цін при здійсненні довгострокових угод [3]. Хеджеві операції реєструються на ф'ючерсній біржі шляхом відкриття спеціального хеджевого рахунку. Хеджер може страхувати свою позицію за допомогою продажу або купівлі ф'ючерсного контракту. До страхування продажем хеджер вдається тоді, коли в майбутньому йому потрібно виконати аналогічну операцію на реальному ринку.

Ідеальним вважається таке хеджування, коли можливий ризик витрат повністю нівелюється за рахунок укладення ф'ючерсних контрактів. Однак у реальному житті так майже не буває. Актив, який продається/ купується на спотовому ринку, може суттєво відрізнятися від об'єкта ф'ючерсного контракту (наприклад, на реальному ринку продається кукурудза, пшениця і кава різних сортів, а на ф’ючерсному – лише одного стандартного сорту). Терміни ф'ючерсного контракту можуть не збігатися з термінами купівлі-продажу активу на спотовому ринку. Тому на практиці хеджерам не завжди вдається повністю уникнути втрат. Виграші або програші учасника ринку характеризуються таким поняттям, як базисний ризик, тобто ризик, пов’язаний із різницею між спотовою та ф’ючерсною цінами на момент закінчення хеджування [4].

Хеджування підвищує фінансову стабільність сільськогосподарського підприємства, мінімізує коливання прибутку, викликане змінами цін на сировину, відсоткові ставки або курси валют, низькою врожайністю, непередбаченими природно-кліматичними та іншими негативними подіями. Ф'ючерсні контракти укладаються для поставки в майбутньому на багато місяців наперед, що дає змогу чітко планувати діяльність.

Таким чином, хеджування є одним з найефективніших методів мінімізації ризиків, що виникають у сфері сільського господарства.

Список використаних джерел:

1. Євчук Л. А. Управління ризиками діяльності сільськогосподарських підприємств через механізми хеджування [Електронний ресурс] / Л. А. Євчук, А. О. Тарасов // Економіка АПК. – 2013. – № 7. – С. 78 –82.

2. Колібаба Р.О. Класифікація ризиків сільськогосподарського виробництва. Інструменти мінімізації ризиків / Р. О. Колібаба. – Режим доступу : http://www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/printable_article?art_id=57203

3. Завадський Й. С. Економічний словник / Й. С. Завадський, Т. В. Осовська, О. О. Юшкевич. – К. : Кондор, 2006. – 356 c.

4. Сохацька О. М. Біржова справа : підручник / О. М. Сохацька. – 2-ге вид., змін. й доп. – Тернопіль : Карт-бланш; К. : Кондор. – 2008. – 632 с.