Кірик Марія Андріївна
Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, Україна
СУТНІСТЬ ІННОВАЦІЙ ЯК СТРАТЕГІЧНОГО ЧИННИКА ГЛОБАЛЬНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ
Поняття глобалізації увійшло у діяльність людей досить тісно, особливо у розвинених країнах. З кожним роком вплив глобалізації зростає. Разом з тим йде процес переходу до інноваційної економіки, а отже, і всі підприємства стають на інноваційний шлях розвитку. Це все говорить на користь того, що глобалізація – це вагомий фактор впливу на інноваційну діяльність підприємства. Адже місце країни у світі, рівень життя народу залежить від масштабів застосування нових знань та технологій. А для підприємства ефективне використання науково-технічних досягнень , їх трансформація у конкретні комерційні результати є однією з умов економічного зростання в умовах економічної глобалізації.
В умовах науково-технічного прогресу різко зростає значення інноваційної діяльності окремого підприємства та інновацій в цілому. Як свідчить світовий досвід, в умовах економіки, що заснована на знаннях немає альтернативи інноваційному шляху розвитку. Створення, залучення та широке розповсюдження нових продуктів та послуг є ключовими факторами зростання об’ємів виробництва, зайнятості, інвестицій. Саме цим обумовлена актуальність даної теми.
Глобалізація економіки – це злиття економік різних країн. Вона впливає на всі, без виключення сфери суспільства: політику, культуру, бізнес тощо. До того ж зміни в будь-якій галузі, в будь-якій країні призводять до змін у світовому масштабі.
Глобалізація економіки розширює можливості для діяльності підприємств: інвестиції, технології, матеріали вільно мігрують із країни в країну. При правильному підході, можливо максимально скоротити витрати виробництва, підвищити продуктивність та реалізацію. Але варто зауважити, що глобалізація загострює міжнародну конкуренцію. Поряд з розширенням можливостей, зростає кількість конкурентів та вимог до продукції, що випускається. Це пов’язано з тим, що більшість товарів та послуг орієнтовані на світовий ринок, на якому є свої стандарти якості і великі виробники з відомим ім’ям. Щоб залишатись конкурентоспроможними необхідно залучати різні нововведення.
Інноваційними параметрами глобалізації виступають: питома вага інноваційної продукції, науково-технологічних і інформаційних послуг, комерційного науково-технологічного обміну у світовому ВВП й експорті; частка новітніх, удосконалених та ресурсозберігаючих технологій у загальному їх обсязі; ступінь стандартизації й уніфікації продукції і послуг [6].
Сьогодні, всі передові країни роблять акцент на розвиток високих технологій у виробництві, це пов’язано з багатьма факторами: зниженням витрат,вдосконаленням товарів та послуг, підвищенням продажів, глобальними проблемами людства – це висуває високі вимоги до інновацій [1].
Розвиток інноваційної системи країни можна розглядати на двох «рівнях»: транснаціональних корпорацій та малого бізнесу. Транснаціональні компанії платять великі податки, фінансують різні національні проекти, забезпечують імідж країни, їх діяльність пов’язана з природними ресурсами, а частина їх акцій належить державі. Малі підприємства, в свою чергу, постійно знаходиться в зоні ризику, швидше великих компаній реагують на різні зміни, розробляють нові напрямки технологічного розвитку і готують підприємців, котрі швидко адаптуються до змін і розробляють нові ідеї. Малим підприємствам, які орієнтовані на світовий ринок, необхідно постійно впроваджувати в своїй діяльності які-небудь нововведення, інакше воно не зможе бути конкурентоспроможним [2].
Розглянемо інший зв'язок глобалізації та інновацій, а саме інновації як частина глобалізації економіки. Отже в цьому аспекті підприємства, які стають на шлях інновації, автоматично стають частиною глобалізації економіки.
Існує ще один зв'язок понять глобалізація та інновація. А саме – фактор глобальної конкуренції. По всьому світу компанії, які досягли успіху у міжнародних масштабах, використовують стратегії, які відрізняються одне від одних у всіх відношеннях. Хоча, кожна компанія використовує власну стратегію, глибинні принципи діяльності виявляються однаковими в основі.
Глобалізація є чинником підвищення конкуренції, що формує позитивну динаміку трансферів технологій, сприяє поширенню провідного науково-технічного та технологічного досвіду, спонукає до впровадження нових управлінських рішень, головним принципом яких виступає мінімізація ризиків та витрат. Сутність основних характеристик інновацій як головного чинника глобальної конкуренції, що наведені М. Портером [3], полягає в удосконаленні старих або використанні нових методів досягнення конкурентоспроможності.
Найбільш поширеними видами міжнародного науково-технічного співробітництва в межах глобалізації є:
• створення об’єднаних науково-дослідницьких центрів, інститутів, лабораторій для розробки новітніх напрямів прикладної науки, створення досконалих моделей і конструкцій, здійснення розрахунків техніко-економічної ефективності нових наукових розробок;
• проведення спільних досліджень, розвідування корисних копалин і визначення можливостей використання в економіці інших природних ресурсів океанів, морів, річок, лісів та повітряного простору;
• відкриття найбільш ефективних форм організації виробництва, маркетингової діяльності з метою підвищення економічної ефективності підприємств;
• спільна діяльність з дослідження, передавання та впровадження провідного досвіду в галузі організації праці та виробництва;
• спільна підготовка та використання кваліфікованої робочої сили для більш ефективного її застосування в межах міжнародного виробничого співробітництва, а також для регулювання на міжнародному рівні кількості зайнятих на різних етапах економічного циклу [4].
Процеси глобалізації дають певні переваги під час здійснення інноваційної діяльності, наближеність до місцевих ринків, доступ до місцевих спеціалістів, гнучкість у розподілі ресурсів, контроль витрат, збільшення кількості джерел інновацій [5].
Висновки. В сучасному світі інновації стають стратегічним фактором і головною рушійною силою господарського розвитку, забезпечуючи підприємцям конкурентних переваг і лідируючі положення на ринку.
Інноваційно-орієнтована економіка має ряд важливих переваг, що надають їй великий динамізм та формують стійкий високий рівень конкурентоспроможності. Універсальним фактором, що стимулює інноваційну діяльність є нові вимоги до товарів та послуг, до їх якості, безпеки, а також глобалізація конкуренції та необхідність утримання позицій у технологічній гонці.
Список використаних джерел:
1. Владимирова И. Г. Глобализация мировой экономики: проблемы и последствия / И. Г. Владимирова. – М. : Менеджмент в России и за рубежом, 2010. – № 3.
2. Гольдштейн Г. Я. Стратегический инновационный менеджмент : учеб. пособ. / Г. Я. Гольдштейн. – Таганрог : Изд-во ТРТУ, 2004.
3. Портер М. Международная конкуренция : пер. с англ. / М. Портер. – М. : Международные отношения, 1993. – 896 с.
4. Фатхутдинов Р. А. Инновационный менеджмент / Р. А. Фатхутдинов. – М. : Интел-Синтез, 1998. – 448 с.
5. Ireland R. Duane. Achieving and Maintaining Strategic Competitiveness in the 21st Century: The Role of Strategic Leadership / R. Duane Ireland, A. Michael Hitt // IEEE Engineering Management Review. – 1999. – Vol.13, №. 1. – P. 51–64.
6. Key figures Report 2009 –2010/ Science, Technologies and Competitiveness // European Commission. – 2011. – Р. 169.