Д. держ. упр., проф. Кризина Наталія Павлівна

Національна академія державного управління при Президентові України м. Київ

ПРИРОДНІ РЕСУРСИ РЕГІОНУ ЯК ФАКТОР СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

У сучасних умовах внаслідок серйозного погіршення екологічної ситуації забезпечення конституційного права громадян на сприятливе навколишнє природне середовище стає найважливішим завданням органів державної влади, органів місцевого самоврядування, суспільства в цілому. За своєю специфікою екологічна проблема актуальна для всіх рівнів організації публічної влади в Україні – державного, регіонального і місцевого, що вимагає спільної та скоординованої діяльності для її вирішення.

Україна – одна з найбільших держав світу. Вона займає в Європі друге (після Росії) місце за територією – 603,7 км². Природні ресурси України значніі різноманітні, вони відносно добре вивченні, інтенсивно розробляються і використовуються у господарській діяльності. Цьому сприяє значна територіальна концентрація виробництва й населення, високий рівень розвитку продуктивних сил, вигідне економіко-географічне положення, унікальність природних ресурсів [1].

Природні ресурси є тим елементом продуктивних сил, на який спрямована праця людини. Вигідність чи невигідність використання природних ресурсів визначають за критеріями господарської віддачі цих ресурсів при порівнянні затрат на їх освоєння і переробку. Ці затрати залежать від виду ресурсу, його місця перебування і корисного вмісту. Вони не є постійними, а можуть зростати чи знижуватись залежно від об'єктивних економічних обставин.

Охорона і раціональне використання природних ресурсів в Україні регулюються відповідними нормативно-правовими актами природо-ресурсного законодавства. Так чинним законодавством визначено, що природні ресурси – це земля, у тому числі ґрунт, ліси та інша рослинність; надра; води, у тому числі підземні; тваринний та рослинний світ; ландшафти; атмосферне повітря; сонячна енергія, екосистеми; території, що особливо охороняються та інші природні комплекси.

Останнім часом з’явився новий соціально-економічний термін «сталий розвиток». Цей термін використовується як у глобальному сенсі – «сталий розвиток людства», «сталий розвиток окремої країни», так і на рівні регіону або окремого населеного пункту [2].

Сталий розвиток – це узгодження між збереженням довкілля та соціально-економічним розвитком суспільства, коли задоволення потреб теперішніх поколінь не повинне ставити під загрозу можливості майбутніх поколінь задовольняти свої потреби.

За визначенням А. В. Степаненка основним завданням сталого розвитку регіонів є задоволення найбільш важливих для життя потреб всіх людей і надання всім в рівній мірі можливостей задовольняти свої власні прагнення до кращого життя.

Людство здатне надати розвитку сталий і довготривалий характер, з тим щоб він відповідав потребам людей, тих, що живуть нині, не позбавляючи при цьому майбутні покоління можливості задовольнити свої потреби.

Існуючі обмеження в галузі експлуатації природних ресурсів досить відносні. Вони пов’язані з сучасним рівнем техніки і соціальної організації, а також із здатністю справлятися з наслідками людської діяльності.

Однією із найважливих причин утворення екологічних та інших катастроф є злиденність, яка стала в світі звичайним явищем. Необхідно задовольнити елементарні потреби всіх людей і всім надати можливості реалізувати надії на більш благополучне життя.

Необхідно узгодити спосіб життя тих, хто володіє значними (грошовими, матеріальними) засобами, з економічними можливостями планети, зокрема відносно споживання енергії.

Розміри і темпи росту населення повинні бути узгоджені із змінним продуктивним потенціалом глобальної екосистеми Землі.

Охорона та використання природних ресурсів є однiєю з найважливіших проблем, які вирішують органи місцевого самоврядування на своїх територіях. Це пов`язано насамперед зі збільшенням кількості i масштабністю самих екологічних проблем, усвідомленням їх впливу на стан здоров`я людей, з негативними змінами у водному та повiтряному басейнах та іншими несприятливими процесами, що відбуваються в довкіллі й негативно позначаються на якості життя населення.

Список використаних джерел:

1. Паламарчук М. М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії / М. М. Паламарчук, О.М. Паламарчук. – К. : Знання, 1998. – С. 178–215.

2. Рішення Ради регіонів щодо Реформи регіонального розвитку в 2012 році від 25.12.2012р. (п. 7.1) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.niss.gov.ua/articles/1180/