Лях Ірина Іванівна
Інститут економіки промисловості НАН України, м. Донецьк
ПРО МЕТОДИЧНИЙ ПІДХІД ДО ОЦІНКИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ
В умовах сьогодення розвиток країни має бути відновлювальним, який передбачає структурну перебудову економіки України та її регіонів , а також створення умов для піднесення вітчизняної науки та інноваційної сфери, що сприятиме побудові нової високотехнологічної економіки. Державною програмою розвитку внутрішнього виробництва задекларовано [1], що розв'язання такої проблеми можливо шляхом диверсифікації та модернізації, насамперед:
– внутрішнього виробництв, більш ефективного використання діючих виробничих потужностей та підвищення їх технологічного рівня;
– суттєвого покращення регуляторного середовища для ведення бізнесу;
– впровадження механізму стимулювання ресурсозбереження та інноваційного розвитку;
– спрямування інвестиційних ресурсів держави на впровадження нових зразків ресурсозберігаючої та енергоефективної техніки і технологій;
– організації сучасної підготовки кадрів та стимулювання залучення до цих процесів приватного капіталу.
Для подолання техніко-технологічної відсталості національної економіки від розвинених країн світу необхідним стає поєднання макроекономічних регуляторів, ефективних промислової та інноваційної політик, розвиток і модернізація конкурентоспроможних виробництв, стимулювання впровадження інноваційних технологій. У ході модернізації інновації стають провідним чинником економічного зростання в усіх секторах господарства, а розвиток інноваційногопотенціалу – найважливішим процесом формування конкурентоспроможної національної економіки.
Формування національної інноваційної системи (НІС) із визначенням її регіональних відзнак покликана забезпечувати безперервне зростання економіки. За розрахунками економістів, внесок інноваційного фактора в економічне зростання розвинених країн складає близько 60% [2, с. 62]. Підвищення частки інновацій у структурі чинників економічного зростання і збільшення потенційного випуску характеризують перехід до іншої якості зростання економіки. Таким чином,ефективність функціонування НІС визначається її внеском у збільшення ВВП країни і обумовлюється наявністю і результативністю функціонування регіональнихінноваційних систем (РІС), з яких і складається НІС.
В Україні в межах національної інноваційної системи відбувається активний процес формування регіональних інноваційних систем, який полягає у: розробленні стратегій і програм інноваційного розвитку, проектів із розробки, виробництва та комерціалізації інноваційного продукту, які створюють в регіоні особливий інноваційний клімат; формуванні регіонального законодавчого та нормативно-правового забезпечення процесів інноваційної діяльності, які носять також роз'яснювальний характер, включаючи визначення, що відносяться до інноваційної проблематики; створенні елементів інноваційної інфраструктури, які представляють послуги із забезпечення інноваційної діяльності (фінансові, консалтингові, маркетингові, інформаційно-комунікативні, юридичні, освітні тощо). Тому важливими чинниками, що визначають інноваційну активність суб'єктів господарювання всіх форм власності в регіоні, є рівень розвитку інноваційної інфраструктури, наявність фінансової підтримки інноваційних програм і проектів, рівень розвитку малого та середнього підприємництва, особливо у сфері виробництва високотехнологічної продукції, а також ряд інших аспектів, що характеризують інноваційний клімат на території регіону.
Вагоме значення для економічного розвитку регіону має зміст інноваційної політики, особливо для територій, що мають накопичений науково-технічний потенціал, здатний стати конкурентною перевагою. Запропонуємо заходи регіональної інноваційної політики , які сприятимуть покращенню інноваційного клімату на засадах конкурентних переваг кожного регіону:
– концентрація та спрямування інвестицій на забезпечення розвитку базових галузей економіки, підвищення продуктивності та технологічного оновлення виробництва;
– ресурсна збалансованість бізнес-планів інвестиційних та інноваційних проектів;
– надання регіональної підтримки реалізації інвестиційних та інноваційних проектів, прозорість та ефективність цього механізму;
– координація взаємодії науки з освітою і виробництвом, ефективне використання вітчизняних науково-технічних здобутків, орієнтування науково-технічної діяльності на потреби економіки;
– безпечність для навколишнього природного середовища, життя і здоров'я людей інвестиційних та інноваційних проектів тощо.
Для оцінки інноваційної складової суб’єктів господарювання усіх форм власності важливим є врахування цих заходів, які мають реалізуватися в межах регіональної інноваційної політики. Необхідним стає визначення впливу механізмів державного регулювання на розвиток РІС та їх особливостей в інноваційному середовищі, що є одним із пріоритетів у модернізації української економіки.
В умовах сьогодення формується інноваційна політика, яка застосовує сучасні механізми управління інноваційною сферою, що сприяють підтримці та активізації відновлювальних процесів. Такими «інноваційними механізмами» в національних умовах є механізми: планування і прогнозування; координації і контролю; законодавчі та нормативно-правові; фінансово-бюджетні; інвестиційні або венчурні та мотиваційні; державно-приватного партнерства; взаємодії бізнесу, науки і влади; трансферу технологій; захисту прав інтелектуальної власності тощо. Вищевизначені механізми управління інноваційним розвитком дозволять сформувати збалансовану і адекватну сучасним вимогам, державну політику у сфері інновацій, що сприятиме підвищенню конкурентоспроможності держави в майбутньому.
В межах дослідження визначено, що «інноваційний розвиток регіону» – це зміна режиму функціонування регіональної інноваційної системи, яка враховує специфіку інноваційних процесів конкретного регіону, під впливом розвитку її національної інноваційної системи. Оцінка інноваційного розвитку регіону повинна проводитися комплексно з різних позицій. Для цього сформулюємо принципи оцінки ефективності інноваційних процесів, які враховують особливості національної економіки та окремих регіонів, а саме: виключення добувної промисловості при порівнянні інноваційних показників регіонів; проведення окремого дослідження інноваційних процесів у добувній промисловості; розгляд інноваційної діяльності та окремих її результатів як механізму структурної перебудови економіки України та її регіонів; прив'язка інноваційних показників до типів економіки і цілей розвитку; сприяння модернізації національного і регіонального виробництва. Таким чином, провідною ціллю регіональної соціально-економічної системи стає розвиток регіонів на засадах цілеспрямованої структурної, інвестиційної та науково-технічної політики, стимулювання ділової активності реального сектора економіки, вирішення соціальних проблем економічного реформування.
На основі запропонованого методичного підходу можливе формування комплексної методики оцінки ефективності інноваційного розвитку регіону, яка сприятиме удосконаленню регіонального менеджменту та обґрунтуванню стратегічних рішень з формування пріоритетів і механізмів інноваційного розвитку територій України.
Список використаних джерел:
1. Державна програма розвитку внутрішнього виробництва: Постанова Кабінету Міністрів України від 12.09.2011 р. № 1130 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1130-2011-D0%BF/print1384356614855182
2. Михайлюкова С. А. Институциональные особенности инновационной кластеризации на примере региональной инновационной системы Краснодарского края [Електронний ресурс] / С. А.Михайлюкова // Креативная экономика. – 2010. – № 12(48). – С. 62–67. – Режим доступу : http://www.creativeconomy.ru/articles/3863/