Макарова Катерина Андріївна к. психол. н., доц. Крупський Олександр Петрович

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

Для розвитку держав у теперішньому часі потрібним є впровадження інновацій. Характерним для інноваційного типу розвитку є використання нових прогресивних технологій, перехід до випуску високотехнологічної продукції, новітніми організаційними і управлінськими рішеннями в інноваційній діяльності на усіх рівнях економічного розвитку, а саме: проведення політики ресурсозбереження, інтелектуалізації всієї виробничої діяльності та інше.

На виробництво впливає швидкі темпи модернізації життя людей, що призводять до зростання вимог до якості товарів та послуг, а також, до їх різноманітності. Суспільство стає більш відкритим до інновацій.

Для підтримання інноваційного розвитку, держава потребує нової фінансово-кредитної політики, розвитку наукомістких та скорочення галузей, що використовують природні ресурси, а також, ефективного стимулювання інновацій – на макрорівні;, зміни типу підприємницької діяльності, активного залучення до виробництва малого та середнього приватного бізнесу – на макрорівні [1].

Сьогодні середньорічні темпи зростання обсягів міжнародної торгівлі технологіями становлять 13–14 %, що значно випереджає темпи розвитку міжнародної торгівлі товарами та капіталами.

Світові тенденції інноваційного розвитку у своїх працях вивчали: М. Кондрат'єва, С. Кузнєць, Г. Менша, Б. Твісса, М. Туган-Барановський, П. Сорокін, Й.Шумпетер ‘тощо. Різні аспекти проблем сучасного інноваційного розвитку написані : В. Аньшиним, В. Геєцем, П. Друкером, І. Єгоровим, Н. Івановою, Б. Кузиком, Р. Нельсоном, Р. Такером, Л. Федуловою, К. Фріменом, Ю. Яковцем, Ф. Янсеном та інщі дослідники [2].

За роки незалежності економіка України зазнала величезних змін, проте в структурному плані вона залишилася технологічно низькоукладною, в якій домінують галузі, що виробляють продукцію з низьким рівнем доданої вартості. За умов збільшення товарного експорту такої продукції це означає, що Україна зростаючими темпами розпродає свої природні ресурси і використовує свою робочу силу вкрай неефективно, особливо, якщо враховувати, що імпорт в країну складається в основному з високовартісної наукоємної продукції.

Застаріла структура виробництва України призводить до значних економічних втрат й унеможливлює його інноваційний розвиток. Продукція з високим рівнем доданої вартості у ваговому вимірі є набагато більш вартісною, ніж сировинна продукція. Така продукція створюється високоінтелектуальною працею. Тому перехід на випуск більш наукоємної високотехнологічної продукції означає зростання необхідності результатів науки та інновацій говориться у проекті «Стратегія інноваційного розвитку України на 2010–2020 роки в умовах глобалізаційних викликів» [3].

Головною метою Стратегії є визначення, обґрунтування і створення механізмів реалізації нової державної інноваційно-інвестиційної політики стосовно здійснення узгоджених змін в усіх ланках національної інноваційної системи, спрямованих на кардинальне зростання її впливу на економічний і соціальний розвиток країни шляхом створення відповідних привабливих внутрішніх умов і підвищення стійкості вітчизняної економіки до тиску зовнішніх умов, що обумовлені глобалізацією і неолібералізацією економічного життя. 

Список використаних джерел:

1. Стратегія інноваційного розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/wiki

2. Корнілова І. М. Світові тенденції інноваційного розвитку при входженні в епоху інновацій [Електронний ресурс] / І. М. Корнілова. – Режим доступу : http://abookz.com

3. Стратегія інноваційного розвитку України на 2010–2020 роки в умовах глобалізаційних викликів [Електронний ресурс] / Сайт «Комітет з питань науки і освіти». – Режим доступу :http://kno.rada.gov.ua