Мануілова Алла Анатоліївна

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

ПРІОРИТЕТИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ МАШИНОБУДІВНОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ

Одним з пріоритетних напрямків промислової політики в Україні є розвиток машинобудівного комплексу як основи промислового та інноваційного потенціалу, де створюється високотехнологічна конкурентоспроможна продукція. Однак вітчизняний машинобудівний комплекс не є конкурентоспроможним на міжнародній арені. Причиною такого становища є, в першу чергу, катастрофічна інноваційна пасивність вітчизняних підприємств.

Виконаний нами аналіз результатів діяльності підприємств машинобудування показує негативну тенденцію їх розвитку. Так, у 2013 році спостерігається значний спад фінансового результату (більш ніж у 2 рази) у порівнянні з 2012 роком, що призвело до збільшення кількості збиткових підприємств на 0,7 % до загальної кількості підприємств. Фінансові наслідки для галузі машинобудування проявляються в зростанні боргів, нездатності здійснювати фінансове забезпечення виробничо-господарської діяльності, зменшенні обсягів реалізації продукції, тощо. Необхідно зазначити, що продукція машинобудування є конкурентоспроможною лише на ринках СНД, зокрема, Росії; питома вага експорту цієї продукції залишається незначною [1].

Найбільшими підприємствами машинобудування України у 2012 році є «Азовмаш» (21-е місце), «Крюковський вагонозавод» (40-е місце) та «Мотор Січ» (41-е місце) з виручкою у розмірі 11980 млн. грн., 7225,9 млн. грн. та 7130,2 млн. грн. відповідно. Через проблеми зі збутом в Росію найбільший український виробник вагонів скорочує виробництво: у 2012 році «Азовмаш» випустив близько 15 000 вагонів проти 16 500 у 2011-му, коли компанія встановила рекорд виробництва. Частка компанії в загальному виробництві СНД знизилася з 17 до 12,7%. Влітку 2013-го «Азовмаш» потрапив до списку «ризикових» для Росії імпортерів разом з 40 українськими компаніями [2]. Таким чином, навіть найбільше підприємство машинобудування України демонструє негативну динаміку розвитку.

Передова зарубіжна і вітчизняна практика демонструють, що нині для покращення стану машинобудівного комплексу України сучасна промислова політика має здійснюватися на інноваційній основі, до складу якої відносять використання нової техніки, системних технології нового типу, нову організацію праці та виробництва, нову мотиваційну систему, тощо [3]. Однак впровадження інновацій на підприємстві є досить коштовним процесом та не всі підприємства в змозі їх впроваджувати.

Нами запропоновано використання механізмів державно-приватного партнерства (ДПП) як пріоритетний напрям розвитку машинобудівної галузі. Нова регіональна промислова політика повинна бути заснована на програмно-цільовому підході та державній підтримці інновацій. На базі цих підходів мають бути створені механізми, що забезпечать інноваційний розвиток машинобудування. Партнерський варіант, реалізація якого здійснюється на основі механізмів державно-приватного партнерства, передбачає розробку і передачу інноваційних технологій машинобудуванню, залучення нових інвесторів, приватного бізнесу до участі в реалізації інвестиційних проектів в поєднанні з посиленням їх ролі у виробленні і прийнятті рішень.

Формування продуманої і обґрунтованої програми державної підтримки галузевих стратегій розвитку можливе на основі ефективного державно-приватного партнерства (ДПП) у вирішенні стратегічних завдань розвитку. Це свого роду партнерський варіант розвитку машинобудівної галузі, що характеризується процесом формування та розвитку організаційних структур державно-приватного партнерства (консорціумів), які забезпечують реалізацію інвестиційних проектів протягом усього періоду від створення до впровадження обладнання на підприємствах машинобудування [4]. При цьому держава має визначальну і спрямовуючу роль, здійснювану шляхом управління інтелектуальною власністю, а також застосуванням заходів державного регулювання та державної підтримки, а підприємства машинобудування в свою чергу приймають на себе зобов'язання впровадження головних зразків обладнання машинобудування. Перевагами даного варіанту є розширення кола інноваційно-активних підприємств машинобудівної галузі, зростання позабюджетного співфінансування, посилення координації проведених розробок і, як наслідок, скорочення термінів розробки нового обладнання, підвищення ймовірності успішного впровадження інвестиційних проектів, раціональність вибору напрямків розробок.

Основними напрямами розвитку механізмів державно-приватного партнерства у сфері машинобудування можуть стати: розвиток механізму концесій, надання бюджетних гарантій з ключових державних проектів, формування програми підтримки несировинного експорту, розвиток механізмів венчурного фінансування машинобудівних підприємств, сприяння формуванню цільових кластерів машинобудування [4].

Реалізація даного варіанту розвитку галузі дозволяє вирішити системну проблему галузі та забезпечити потреби машинобудівного комплексу та промисловості в цілому в сучасному обладнанні, висококваліфікованих кадрах, а також динамічному розвитку машинобудування в довгостроковій перспективі.

Список використаних джерел:

1. Офіційний сайт Державного комітету статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua

2. 200 крупнейших компаний Украины [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://forbes.ua

3. Касс М. Е. Формирование стратегии инновационного развития предприятия на основе управления нематериальными активами : монография / М. Е. Касс; Нижегор. гос. архитектур.-строит. ун-т. – Н. Новгород : ННГАСУ, 2011. – 159 с.

4. Бергер Е. Г. Формирование и реализация промышленной политики для развития предприятий машиностроительной отрасли: автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. эконом. наук : спец. 08.00.05 «Экономика и управление народным хазяйством» / Е. Г. Бергер. – М., 2013.