Д. е. н., доц. Мельникова Марина Віталіївна

Інститут економіко-правових досліджень НАН України, м. Донецьк

ПРО НЕОІНДУСТРІАЛЬНІ ТА ПОСТІНДУСТРІАЛЬНІ СТРАТЕГІЇ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ВЕЛИКИХ ПРОМИСЛОВИХ МІСТ

Великі промислові міста в структурі державного і регіонального управління виступають центрами концентрації людських, виробничих, інвестиційних та інноваційних ресурсів. Від того, наскільки успішно вони будуть вирішувати конкретні проблеми реформування і розвитку економіки, залежать результати сталого соціально-економічного розвитку регіону та країни в цілому. Зміни, що відбуваються в українській економіці і необхідність модернізація системи управління неюна державному та місцевому рівні викликають необхідність більш поглиблено розглянути стан функціонування великих промислових міст та перспективи їх подальшого розвитку, включаючи формування та реалізацію неоіндустріальних та постіндустріальних стратегій.

Великі промислові міста мають характерні ознаки, які полягають наступному. По-перше, їм належить ключова роль у регіональній та національній системах розселення. По-друге вони мають високий рівень промислової спеціалізації структури зайнятості в економіці міста, що перевищує загальнонаціональний середній показник. По-третє, вони виконують достатньо обмежену кількість зовнішніх функцій (так звана монофункціональність). По-четверте, вони мають високий рівеньдиверсифікації структури міської економіки, що оцінюється за умови виключення основних містоутворюючих підприємств. По-п’яте, має місце певна кількість основних містоутворюючих підприємств, що реалізують промислові функції міста та їх істотне домінування над іншими підприємствами містоутворюючогосектору. По-шосте, велике промислове місто реалізує промислові функції на національному і міжнародному рівні. По-сьоме, воно має районний поділ з відповідними органами управління.

Властивостями спеціалізації, монофункціональності і диверсифікації володіє значна частина міст Центру, Сходу та Півдня Україні, незалежно від їх розміру. Проте дослідження управління розвитком великих промислових міст та використання ними неоіндустріальних та постіндустріальних стратегій пов’язано не тільки з наявністю відповідного потенціалу та складністю системи управління, але й з серйозним впливом великих промислових міст на розвиток регіонів і економіки країни в цілому.

 В процесі реалізації постіндустріальної стратегії здійснюється розвиток досліджень і розробок, інноваційна діяльність (у тому числі у сфері промислової спеціалізації); розвиток культурного потенціалу; надання соціальних послуг, в першу чергу в таких сферах, як освіта та охорона здоров'я; розвиток туризму в різних формах; перетворення міста в торговельний і транспортно-логістичний центр.

Неоіндустріальні стратегії розвитку міст передбачають те, що всі або частина перерахованих вище видів діяльності поєднуються із збереженням високотехнологічних видів промислового виробництва або з істотним підвищенням технологічного рівня традиційної промисловості.

Європейський досвід управління розвитком великих промислових міст (зокрема Манчестера, Ліверпуля, Лілля, Туріна, Дортмунда) свідчить про доцільність використання неоіндустріальних та постіндустріальних стратегій для запобігання та подолання урбанізаційної кризи, пов’язаної з депопуляцією населення, деградацією міського середовища та загостренням соціальних конфліктів. Механізми реалізації неоіндустріальних та постіндустріальних стратегій розвитку міської економіки при цьому включають міжтериторіальну кооперацію, конкуренцію за проведення ділових, спортивних і культурних заходів, підтримку малогопідприємництва, маркетинг та ребрендинг території.

Слід зазначити, що неоіндустріальна концепція передбачає визнання ролі комплексного індустріального розвитку як перспективної умови і складової формування нової якості господарського середовища та сталого зростання міської економіки, що потребує вирішення ключових проблем розвитку економіки міста та її промислового сегменту.

У відповідності до визначеної стратегічної мети щодо неоіндустріалізації, дотримання принципів та врахування ризиків її реалізації розвиток економічної структури міста доцільно здійснювати за допомогою ринково-маркетингових механізмів інвестиційного забезпечення. Пріоритетами міської політики у свою чергу має бути створення умов для бізнесу, залучення місцевих ресурсів зростання, активізація міжтериторіальної взаємодії для стимулювання неоіндустріалізаціі в сфері: транспорту, екології та інфраструктури,. Важливою складовою підтримки промислового сектору міста та залучення інвестицій для реалізації стратегій його розвитку є також використання механізмів публічно-приватного партнерства,

Неоіндустріальна стратегія є одночасно метою і інструментом місцевого розвитку великих промислових міст, проте вона має обмежені ресурси реалізації на місцевому рівні. Їх нарощування пов'язано з підвищенням ефективності використання комунальної власності та передачею державних податків та зборів на місцевий рівень.

 Промислова політика на державному, регіональному та місцевому рівні у контексті реалізації неоіндустріальних стратегій повинна забезпечити техніко-технологічне переозброєння провідних промислових підприємств. інтеграцію бізнесу за принципом технологічного циклу, розвиток інтегрованих промислових зон з використанням місцевих ресурсів зайнятості. Доцільним також є перехід до стимулювання ефективної взаємодії малого бізнесу з великими підприємствами та об’єднаннями, діяльність яких орієнтовано на індустріальну сферу та інноватику.

Успішній реалізації зазначених заходів неоіндустріальної стратегії сприятиме також децентралізація державного управління, передача додаткових повноважень органам місцевого самоврядування великих промислових міст та зміцнення фінансового забезпечення здійснення зазначених повноважень.