«Экономика и менеджмент – 2013: перспективы интеграции и инновационного развития». >> Том 6

Рижкова Юлія Олександрівна

Інститут економіки та прогнозування НАН України, м. Київ

ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ЗАДАЧ СТИМУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ІНДУСТРІАЛЬНИХ ПАРКІВ В УКРАЇНІ

Одним із інструментів подолання економічної кризи, що склалася в Україні за останні роки може стати створення та ефективне функціонування індустріальних парків (ІП).

Як показує світовий досвід, створення ІП – це приток інвестицій в економіку країни, розвиток інноваційної діяльності, підтримка стартапів, бізнес-інкубаторів, комерціалізації результатів наукових досліджень, створення нових робочих місць, покращення соціально-економічного стану регіону в цілому, вирівнювання диспропорцій у економічному розвитку різних регіонів країни. Крім того, створення ІП в Україні може подолати одну з негативних тенденцій сучасного розвитку національної економки, а саме зупинити міграцію висококваліфікованої робочої сили.

Слід зазначати, що не існує єдиної моделі розвитку індустріальних парків. Умови створення ІП значно відрізняються як між країнами так і в середині країни. Отже доцільно проводити аналіз потреб щодо створення індустріальних парків та будувати модель індустріального парку відповідно до економічних, соціальних, культурних та екологічних особливостей кожного регіону країни.

Функціонування ІП в регіонах допоможе знизити ризики, пропонуючи прозору та ефективну правову основу, застосування фіскальних стимулів, використання у своєї діяльності найсучасніших методів управління. В цілому ІП можуть принести інституційні зміни шляхом зміцнення довіри, норм, стандартів і підприємницької культури .

На законодавчому рівні механізми створення, функціонування та підтримки індустріальних парків визначено у Законі України «Про індустріальні парки» [1] та цілим рядом нормативно-правових актів України.

Проведений аналіз щодо існування в Україні індустріальних парків показав, що на сьогодні дійсно функціонуючими є лише 5 ІП: «Донбас-Актив» (Донецька область), «iPark» (Одеська область). «Свема» та «Патріот» (Сумська область), «Малиновка» (Харківська область). Всі зазначені індустріальні парки мають у своєму розпорядженні земельні ділянки типу «Brownfield», тому основною метою їх створення є здавання існуючих на території парку приміщень в оренду. Крім того, в Україні розроблено концепції створення та функціонування ще близько 50 індустріальних парків в різних регіонах України.

Серед основних задач стимулювання розвитку індустріальних парків в Україні можна виділити наступні:

1) Визнання ключової роль держави, а саме місцевих органів управління у створенні необхідної інфраструктури для ІП (легкий доступ до електро-, газо-, водопостачання тощо).

2) Застосування однієї з дієвих форм інвестування індустріальних парків – державно-приватного партнерства, для реалізації якого використовують механізм відкладених платежів Tax Incerment Finance (TIF), що достатньо поширений у світі, особливо у США [2]. Відповідно до цього механізму, держава повертає інвесторам вкладені кошти за рахунок надходжень до бюджету, що отримані від зростання податків у регіоні. В якості інструмента повернення може виступати інвестиційний фонд.

3) Цільова підтримка резидентів індустріального парку відповідно до напрямів спеціалізації ІП (наприклад, фармацевтичний, агропромисловий, хімічний напрями).

4) Створення системи ефективного управління. Аналіз досвіду діяльності деяких індустріальних парків закордоном показує, що неефективне управління, особливо не вирішення проблем з забрудненням навколишнього середовища може завдати шкоду регіону. Наприклад, екологи Білорусі вважають, що вже на початковій стадії створення Китайсько-білоруський індустріальний парк є небезпечним для навколишнього середовища [3]. Ще одним прикладом може стати діяльність індустріальних парків у В’єтнамі при перевірці яких 14 з 21 парку були визнані такими, що завдають шкоди навколишньому середовищу.

5) Розробка банківськими установами з державною формою власності спеціальних кредитних продуктів для керуючих компаній ІП для створення та розвитку інженерної та транспортної інфраструктури. Також можна створити більш привабливі умови кредитування керуючої компанії для будівництва споруд та приміщень на умовах, що в подальшому вони застосовуватимуть низькі орендні ставки для підприємств резидентів ІП.

Активна діяльність щодо створення кредитних продуктів для індустріальних парків наразі відбувається в Росії [4]. Так, Ощадбанк Росії пропонує вклавши в проект від 20% власного капіталу, юридичні особи-власники парків зможуть отримати фінансування на придбання, реконструкцію, будівництво об’єктів нерухомості, інженерної та транспортної інфраструктури парку, а також на відшкодування раніше понесених витрат за проектом або рефінансувати кредити інших банків, надані на аналогічні цілі. Крім того, банк запропонував довгострокові програми для фінансування індустріальних парків – до 12 років, а за наявності державного фінансування проекту термін кредитування збільшується до 14 років.

Список використаних джерел:

1. Закон України «Про індустріальні парки» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5018-17

2. Industrial park site assessment analysis for the Franklin Regional Council of Governments Franklin County [Електронний ресурс]. – Massachusetts, 2006. – Режим доступу : http://www.townoforange.org/pages/OrangeMA_CommunityDev/IPSAA/TOC

3. Общественная экспертиза не одобрила проект китайского индустриального парка [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://eurobelarus.info/news/society/2013/05/07/ obschestvennaya-expertiza-ne-odobrila-proekt-kitayskogo-industrial-nogo-parka.html

4. Индустриальные парки России: обзор современного состояния отрасли [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.expertnw.ru/news/2013-10-04/industrialnyey-parki-rossii--obzor-sovremennogo-sostoyaniya-otrasli