Д. е. н., проф. Сазонець Ігор Леонідович, к. е. н., доц. Валюх Андрій Миколайович

Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне, Україна

МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ ОБ’ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ПРИ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНИХ ПРОЕКТІВ

Для підвищення ефективності державної інноваційної політики необхідно економічно обґрунтовувати кожне управлінське рішення стосовно прийняття і реалізації інноваційних проектів державного масштабу. Для цього, необхідно проводити оцінку об’єктів інтелектуальної власності при реалізації державних інноваційних проектів. При цьому, слід враховувати інтерес усіх зацікавлених – підприємств, органів влади та населення.

Аналіз методичних підходів, що застосовуються для оцінки економічної ефективності об’єктів інтелектуальної власності при реалізації державних проектів показав, що на сьогодні не існує методики, яка б визначала не лише комерційний, а й суспільний ефект для населення і держави в цілому. Все це знижує результативність від реалізації державної інноваційної політики та не забезпечує задовільних темпів економічного зростання країни [1].

Одним із показників, що враховує суспільну економічну ефективність об’єктів інтелектуальної власності при реалізації державних проектів, на нашу думку, може стати граничний індекс виробництва інтелектуальної продукції. Цей показник виявляє варіанти інвестицій в об’єкти інтелектуальної власності, що забезпечують максимальне зростання суспільного добробуту.

Кожний вид інтелектуальної продукції має ряд характеристик, що роблять її суспільно корисною. У продукції виробничого призначення, це такі технічніпараметри як швидкість, точність, надійність, довговічність і т.п.

Для продукції такого виду завжди можна виявити, як вищий (вітчизняний і світовий) рівень по будь-якому із цих якостей, так і нижчий рівень, за границею якоговипускати дану продукцію є недоцільно, або її необхідно знімати з виробництва. Якщо вищому рівню надати індекс 1, а нижчому – 0, то утворюється шкалаякісних характеристик для даного виробу.

У математичних формулах це буде виражатися наступним чином:

 при цьому  

де Іп  – індекс параметру  п ;

qmin   – нижній рівень параметру  п ;

q факт  –   фактичний рівень параметру  п ;

qmax  – вищий рівень параметру  п ;

L   –   коефіцієнт співвідношення шкали оцінок.

Наприклад, якщо станок має швидкість обробки деталі 0,5 хв., еталонна складає 0,2 хв., а найгірша – 1,8 хв., то виріб по цьому параметру отримає оцінку 0,81.Аналогічним чином легко оцінити той же станок по енергоємності, матеріалоємності, габаритах, а потім вивести середню оцінку якості.

Якщо підприємство випускає декілька видів продукції, то неважко вивести загальну оцінку їх споживчого технічного рівня, якщо врахувати питому вагу кожного виду. Таким чином, отримується індексний показник якісної оцінки випуску інтелектуальної продукції, що піддається агрегуванню.

Однак, важливою характеристикою виступає не лише якість, але й вартість продукції, що залежить від досконалості процесу виробництва, а саме собівартості та ціни продукції. Тому, дані величини теж необхідно співставити з еталонними величинами – найменшими досягнутими в світі витратами виробництва на одиницю аналогічної продукції та ціною. Таким чином, отримається індекс вартісної оцінки виробництва інтелектуальної продукції.

Середнє значення індексу якісної оцінки та індексу вартісної оцінки, дає можливість отримати кінцевий техніко-економічний показник – граничний індекс виробництва інтелектуальної продукції ( ), що характеризує і продукт і процес його виробництва:

Зміст, кількість і види параметрів для оцінки тієї чи іншого об’єкту інтелектуальної власності в кожному конкретному випадку вибираються індивідуально. Якщо продукція (чи послуга), що планується до виробництва має граничний індекс  , то дана продукція може рекомендуватися до реалізації, оскільки за своїми характеристиками вона відповідає передовим аналогам, або перевищує їх, що в результаті її реалізації сприятиме розвитку державної економічної політики.

Показник   дозволяє визначати успіхи і недоробки в удосконаленні як самої продукції, так і методів її виробництва і може успішно застосовуватися державними та місцевими органами влади, як планова величина, якій повинні відповідати виробники необхідної для країни нової продукції, що претендують на отримання фінансування зі сторони державного чи місцевого бюджету.

При використанні   найбільші складнощі виникатимуть з вибором еталонів із-за обмеженості інформації. Для цього державним та регіональним органам влади необхідно регулярно складати і видавати порівняльні каталоги певних виробів у нас і за кордоном. Додатковим джерелом інформації можуть виступати вітчизняні та світові каталоги патентно-інформаційної документації. У результаті, вся нова продукція буде регулярно порівнюватися зі світовими стандартами. І не обов’язково з рекордними світовими досягненнями. Техніко-економічні показники можна підняти і вище. При цьому, самі по собі технічні параметри – не самоціль. Орієнтиром має служити той рівень якості продукції і стану виробництва, який із врахуванням вітчизняного та зарубіжного досвіду вигідний суспільству в цілому.

Список використаних джерел:

1. Валюх А. М. Стратегія регіонального розвитку інноваційної діяльності (організація та управління) : монографія / А.М. Валюх. – Рівне : УДУВГП, 2004. – 174 с.