К. і. н., доц. Саричев Володимир Іванович
Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна
КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ВИМІРЮВАННЯ ІНДЕКСУ РЕГІОНАЛЬНОГО ЛЮДСЬКОГО РОЗВИТКУ НА НАЦІОНАЛЬНОМУ РІВНІ
Глобалізація світового порядку сьогодні висуває як одну з найбільш актуальних проблем підвищення рівня життя населення. Для напрацювання найбільш ефективних кроків всіх суб’єктів процесу людського розвитку, як на національному, так і на міжнародному рівнях конче необхідно на початковому етапі визначити категорію «рівень життя». Такий підхід дозволяє здійснити ретельний науково-економічний аналіз головних складових цього складного поняття. Наступним кроком дослідження має стати кількісне вимірювання рівня життя, яке тісно пов’язане з визначенням Індексу людського розвитку (ІЛР) та подоланням глобальної проблеми бідності об’єднаними зусиллями світового співтовариства, національними органами, корпоративними, приватними структурами тощо [2].
У працях закордонних і вітчизняних дослідників здійснювалися спроби всебічного, комплексного визначення рівня життя як умови сталого розвитку, але єдиної, загальновизнаної позиції не напрацьовано й до тепер. Значний внесок у дослідження теоретичних і практичних аспектів рівня життя населення в Україніздійснили: Д. П. Богиня [3], В. О. Мандибура, О. М. Гладун, В. І. Шишкін, І. І. Проніна, В. М. Геєць [4], Е. М. Лібанової [5].
Значний внесок в сучасне тлумачення «рівня життя» та формування людського капіталу зробив Амартія Сен – знаний фахівець з економіки, лауреатНобелівської премії. В його роботі «Свобода, одностайність та права» зазначено, що питання рівності та справедливості потребують порівняння благополуччя різних людей.
Принагідно зауважимо, що чинне міжнародне законодавство та нормативно-правова практика на сьогодні використовують здебільшого поняття «життєвий рівень», яке не має, на жаль, загальновизнаного тлумачення. Роль світової спільноти полягає в більш детальній розробці та конкретизації складових такогомультидисциплінарного поняття, як життєвий рівень. Універсальне трактування дає можливість узгодити зусилля багатьох суб’єктів, як міжнародного, так і національного права в формуванні принципів і стандартів, що повинні стати основою діяльності системи інститутів управління людським розвитком.
У підсумковому моніторингу розвитку соціальної сфери України за 2010 р. під рівнем життя розуміється стан матеріального забезпечення, який надає людині необхідній добробут для неї та її сім’ї (домогосподарства), достатню якість життя та певний рівень соціальних умов її життєдіяльності [1].
Значний внесок у процес визначення категорії рівень життя зроблено вітчизняними вченими-економістами та дослідниками-практиками. Провідна роль тут належить науковому колективу Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи на чолі з академіком НАН України Е. М. Лібановою, теоретично-дослідницькі роботи яких отримали загальне визнання, а методика обрахування інтегрального індексу регіонального розвитку набула офіційного статусу національної [5].
Потрібно відмітити, що позитивною рисою оновленої методики вимірювання індексу регіонального людського розвитку (ІРЛР) є застосування національних цільових індикаторів, що дорівнюють кращим міжнародним стандартам в забезпеченні інтересів людини. Таких підхід дає можливість перейти від механічного порівняння з констатацією досягнутого рівня до визначення прогресу у накопиченні людського потенціалу та створення потужної дослідницької бази щодо пошуків шляхів розв’язання нагальних проблем.
Приєднання України до загальносвітового процесу людського розвитку (або розвитку людського потенціалу) висуває на порядок денний, як першочергове завдання, створення необхідних умов для переходу до принципово нового підходу щодо стратегії економічного зростання. Основою соціального прогресу в таких умовах стають зростаючі можливості людини, а економічний потенціал виконує базисну роль підґрунтя для людського розвитку.
При цьому важливо уникнути розбіжностей у розрахунках рейтингів різними організаціями. Наприклад, Україна у світових рейтингах з частки ВВП на душу населення за ПКС у 2012 р. займала такі місця: у рейтингу СБ – 98 місце з 180 країн (7 418 дол. США), за визначенням МВФ – 105 місце з 187 країн (7 374 дол. США) , за рейтингом ЦРУ – 110 місце з 197 країн (7 500 дол. США) та за рейтингом ПРООН – 78 місце з 187 країн (6 428 дол. США) [6].
Головними перевагами національної оновленої (2012) методики вимірювання ІРЛР є по-перше, можливість застосування арсеналу вітчизняної статистичної бази для віддзеркалення багатовимірної структури соціально-економічного життя населення. По-друге, підрахунки ІРЛР ґрунтуються не тільки на позитивних даних розвитку (стимуляторах), а й скореговані впливом негативних показників (дестимуляторів), що значно підсилює дієвість аналізу отриманих результатів та дає об’єктивні підстави для формування стратегій подолання (попередження) кризових явищ.
Список використаних джерел:
1. Базилюк А. В. Економічний і соціальний розвиток посткомуністичних держав в умовах глобалізації / А. В. Базилюк // Зб. наук. праць Міжнар. наук.-практ. конф., Рівне, 21–22 квітня 2010 р. – Рівне :РІ ВМУРоЛ «Україна», 2010. – С. 349–354.
2. Бакаєв О. О. Економіко-математичні моделі економічного зростання : монографія / О. О. Бакаєв, В. І. Грищенко, Л. І. Бажан ; ред. С. Ю. Ноткіна, Т. С. Мельник, НАН України, Міжнар. наук.-навч. центр інформ. технологій та систем. – К. : Наукова думка, 2005. – 190 с.
3. Богиня Д. П. Трансформаційні процеси в системі формування національного ринку праці: інституційний аспект / Д. П. Богиня // Україна: аспекти праці. – 2005. – № 1. – С. 3–8.
4. Моделі і методи соціально-економічного прогнозування / В. М. Геєць, Т. С. Клебанова, О. І. Черняк, В. В. Іванов, Н. А. Дубровіна, А. В. Ставицький. – Х. : ІНЖЕК. – 2005. – 396 с.
5. Демографічні чинники бідності : монографія / за ред. Е. М. Лібанової. – К. : Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України. – 2009. – 184 с.
6. Доклад о человеческом развитии ПРООН 2013. Возвышение Юга: человеческий прогресс в многообразном мире. – М. : Весь мир, 2013. – 212 с.