Свєрчкова Ангеліна Сергіївна

Запорізький національний університет, Україна

ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ІНФРАСТРУКТУРИ ЗЕРНОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ

 Увага до теми інфраструктури агропромислового комплексу зумовлена, з одного боку, зростаючими об’ємами виробництва та експорту зерна, масляничних культур, а також продуктів їх переробки, а з іншого боку – невідповідністю темпів удосконалення об’єктів інфраструктури темпам їхнього старіння. Дослідженнятеми інфраструктури зернового ринку частіше фокусується на питанні щодо способів усунення вже існуючих проблем, а не на потребі планомірної модернізації та стратегічного розвитку.

 Розвинена інфраструктура є рушійною силою функціонування зернового ринку. Інфраструктурою товарного ринку називають сукупність підприємств,організацій, установ різних організаційно-правових форм, що створюють організаційно-економічні умови прискорення руху товарів і коштів, зростанняінвестиційних можливостей підприємств та забезпечують обслуговування і регулювання безперервного та ефективного функціонування й розвитку ринковоїекономіки [1, c. 22].

В залежності від виконуваних функцій певних установ інфраструктуру зернового ринку поділяють на організаційно-технічну, фінансово-кредитну,організаційно-дослідницьку та державно-регулятивну [3, c. 40].

Стрімкий розвиток аграрного виробництва в Україні в останнє десятиліття став можливим, в першу чергу, завдяки колосальному запасу потенціалуприродних ресурсів, а також частковому впровадженню сучасних агротехнологій. У результаті середній валовий збір зернових культур за п'ятирічний період(2008–2012 рр.) склав 48,3 млн. тонн, що на 48% більше, ніж у попередню п'ятирічку (2003–2007 рр.), коли показник становив 32,7 млн. тонн [4].

Беручи до уваги те, що територія України поділена на три агрокліматичні зони та площі окремих регіонів значно різняться, обсяги виробництва зернових і зернобобових також сильно відрізняються від області до області. Так, лідируючу позицію за обсягами виробництва зернових у 2013 р. займала Полтавська область, вякій забезпечено 8,9% валового збору зернових, або більше 5,6 млн. тонн. При цьому посівні площі під зерновими культурами в цій області не найбільші і становлятьтрохи більше 1 млн. га, або 6,3% від загальних посівних площ країни.

Мінімальні обсяги виробництва зернових у 2013 році були відзначені у Закарпатській області і склали всього 325 тис тонн, або 0,5% від загального валовогозбору [4].

Водночас, на тлі того, що аграрний ринок України є експортно-орієнтованим, подальшому нарощуванню темпів зовнішньої торгівлі перешкоджає ряд інфраструктурних проблем, що не дозволяють у повному обсязі використовувати експортний потенціал.

Досліджуючи інфраструктуру зернового ринку, слід відзначити кілька її сегментів і основні проблеми, що перешкоджають її ефективному функціонуванню. Однією з ключових ланок інфраструктури є система зерносховищ, яка повинна забезпечувати не тільки збереження запасів зерна і насіння олійних культур, а й своєчасне і інтенсивне формування товарних партій зерна і їх відвантаження на транспорт.

Станом на 11.03.14 в Україні функціонує 773 сертифікованих зерносховища загальною ємністю 32,2 млн. тонн (див. табл.1), чого недостатньо для забезпеченнязростаючих обсягів виробництва зерна в країні (63 млн. тонн у 2013 р.) [5].

У зв'язку з цим забезпеченість елеваторами, здатними якісно переробити і зберегти зерно, а також у короткі терміни забезпечити формування експортних партій, є одним з найважливіших показників ефективності інфраструктури.

У сучасних умовах стрімкого розвитку зовнішньої торгівлі українськими зерновими культурами найбільш важливою складовою інфраструктури є портовітермінали, які зосереджені в південних регіонах країни, в тому числі і в АР Крим. Доля експортних сільськогосподарських вантажів, що були відправлені черезпортові експортні термінали, за результатами 2012 року налічує 91%. На сьогоднішній день загальна перевалочна потужність зернових терміналів України оцінюєтьсяв 55 млн. тонн на рік, а обсяг одноразового зберігання терміналів – майже в 3 млн. тонн (див. табл. 2). Дані показники з великими складнощами забезпечують реалізацію експортного потенціалу країни і вимагають збільшення.

Враховуючи останні події, пов’язані з АР Крим, існує вірогідність «закриття» Керченської протоки для українських суден, що унеможливить відвантаження через термінали Азовського моря, загальна перевалочна потужність яких оцінюється в 4,2 млн. тонн на рік. Таким чином, Україна втрачає потужності у розмірі 9,6 млн. тонн річного перевалу, що стане можливо критичним чинником для функціонування і розвитку всього аграрного сектора.

Вантажні потоки будуть перенаправлені в порти Одеси та Миколаєва, які і так працюють на межі своїх можливостей. Крім того, зросте навантаження назалізницю, робота якої останнім часом також відрізняється максимально можливою завантаженністью.

Таблиця 1. Сертифіковані зерносховища у регіонах України [5]

Таблиця 2.Морські та річкові експортні термінали України [5]

Такі зміни можуть стати свого роду шансом для розвитку річкового судноплавства, терміналів у Херсонській області та на річці Дунай. Але перспективиприросту обсягів перевалки в зазначених портових зонах настільки незначні, що жодним чином не зможуть покрити існуючий експортний потенціал країни.

Автомобільний транспорт є також невід`ємним елементом інфраструктури ринку. Цей спосіб перевезення є найбільш універсальним і може бути швидкозавантажений та розвантажений в умовах будь-яких зерносховищ. Проте він є економічно ефективним лише при малих відстанях (200–250 км).

Вантажопідйомність існуючого автопарку є ще однією проблемою цього сегменту, оскільки вигідним є транспортування у великовантажних зерновозах (від 30 тонн), а дорожне покриття шляхів, на яких відбувається транспортування, часто не пристосовано до таких навантажень.

Найбільш затребуваним видом транспорту для перевезення зернових у порти є залізничний транспорт, що забезпечує перевезення великих партії вантажу назначні відстані. Щодо динаміки перевезень зернових, варто зазначити, що за останні 3 роки середньомісячне навантаження зросло з 1 млн. тонн на місяць до 1,9 тонн на місяць [6].

Якщо розглядати вікову структуру вагонів-зерновозів у цілому, то на сьогодні близько 10% вагонів вичерпали свій термін експлуатаційної придатності (30 років), а ще 59% мають вік від 25 до 30 років. Таким чином, парк вагонів-зерновозів в Україні можна охарактеризувати як застарілий і на 70% такий, щовичерпав свою експлуатаційну придатність.

Отже, Україна займає лідируючі місця у світі за експортом основних зернових культур, а її позиції на глобальних ринках мають тенденцію до укріплення.

 Проте, для задоволення зростаючих потреб зернового й олійного ринків України, в першу чергу їх експортної складової, інфраструктурні об'єкти потребують інтенсивного розвитку та модернізації. Необхідними є удосконалення законодавчої бази, залучення інвестицій у аграрно-промисловий комплекс,спрощення процедури кредитування для розбудови інфраструктури зернового ринку.

Список використаних джерел:

1. Інфраструктура товарного ринку : навч. посіб. / О. В. Калюжна, В. Ф. Клочан, Т. Я. Іваненко, В. С. Кушнірук. – Миколаїв, 2011. – 284 с.

2. Про зерно та ринок зерна в Україні. Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 35. – Ст. 258.

3. Савощенко А. С. Інфраструктура товарного ринку : [навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дис.] / А. С. Савощенко, В. М. Полонець. – К. : КНЕУ, 2007. – 376 с.

4. Купченко А. С. Інфраструктура зернового ринку в Україні / А. С. Купченко // АПК-Информ. – 2014. – № 1. – C. 45–48.

5. Зерновой рынок регионов Украины: производство, переработка, инфраструктура [Електронний ресурс] // АПК–Информ. – Режим доступу : http://www.apk-inform.com/ru/ analitycs/1027743#.Uz1XVhJOHeQ

6. Огляд інфраструктури зернового ринку України станом на 29.03.2014 [Електронний ресурс] // АПК–Інформ. – Режим доступу : http://www.apk-inform.com/ru/analitycs/1028381#. Uz1W4BJOHeQ