К. і. н. Сливенко Вячеслав Альбертович, Лашко Оксана Владимировна
Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна
ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ СТРАТЕГІЧНОГО РОЗВИТКУ СФЕРИ ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ ЗА ПІДТРИМКИ ВСЕСВІТНЬОЇ ТУРИСТИЧНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ
Україна є членом ЮНВТО з 1997 року. Ряд установ і організацій сфери туризму України мають статус приєднаних членів ЮНВТО, а саме: Київська міська державна адміністрація; готель Дніпро і Київський університет туризму, економіки і права [1].
Членство України у Всесвітній туристичній організації значно підвищило імідж і авторитет нашої держави у туристичному співтоваристві, створило передумови подальшого розвитку національного туризму відповідно до тенденцій світового туристичного ринку із залученням до інформаційної мережі, прогресивних технологій, інвестиційних пропозицій, системи професійної підготовки, передових надбань найбільш розвинутих туристичних держав світу, відкрило нові можливості налагодження взаємовигідної співпраці з країнами-членами на всіх рівнях [2].
На даному етапі становлення на ринку міжнародного туризму Україна виступає як країна-генератор туристичних потоків, хоча й потік іноземних туристів до нашої країни постійно зростає [3].
Основною подією у 2013 році у відносинах між Україною та ЮНВТО став другий за останні два роки візит Генерального секретаря ЮНВТО Талеба Ріфаї до України з метою участі у ІІ Київському міжнародному туристичному форумі (10-12 жовтня, м.Київ) [1].
Талеб Ріфаї зазначив, що Україна має не гірший туристичний потенціал, аніж В’єтнам, Малайзія, Мексика, Туреччина та інші напрямки, які стали популярними протягом останнього десятиліття [4].
Природний потенціал України складають узбережжя Чорного та Азовського морів, рельєф, водні, лісові, рослинні та тваринні ресурси. Родовища лікувальних грязей, а також мінеральних і радонових вод входять до рекреаційного потенціалу нашої країни, який має не тільки внутрішнє, а й міжнародне значення. Крім того, Україна розташована на перехресті шляхів між Європою і Азією: важливі залізничні та автомобільні магістралі, порти Чорного і Азовського морів, а також Дунаю, авіа мережа здатні забезпечити її інтенсивні багатосторонні зв’язки з багатьма країнами [5].
Талеб Ріфаї зазначив, що Всесвітня туристична організація пропонує свою допомогу Україні, перш за все, у стратегічному напрямку розвитку. Допомога полягатиме у розробці стратегічного плану розвитку на наступні 10 років.
Головні стратегічні напрями подальшого розвитку туристичного комплексу України такі:
1) забезпечення загальнодержавної і регіональної підтримки туризму, залучення до його розвитку як державних, так і підприємств інших форм власності, а також окремих громадян;
2) створення розвиненої туристичної інфраструктури з метою надання якісних і різноманітних послуг туристам;
3) забезпечення пріоритетності вітчизняного внутрішнього та іноземного (в'їзного) туризму на основі використання туристичних ресурсів, національної історико-культурної спадщини українського народу;
4) розвиток інформаційно-рекламної і маркетингової діяльності;
5) підготовка та підвищення кваліфікації кадрів для потреб туристичної діяльності.
Ці та інші напрямки визначають орієнтири та пріоритети розвитку туристичної діяльності в Україні. В її основу мають бути покладені регіональні цільові програми та бізнес-плани.
Аналіз свідчить, що самостійний розвиток туристичної сфери без суттєвої державної підтримки, який відбувався протягом останніх десятиліть, призвів до практично монополії комерційних форм та видів туризму. З метою зниження соціального напруження в галузі і в суспільстві в цілому необхідне впровадження державної політики соціалізації туристичної галузі. Враховуючи досвід державної підтримки розвитку соціального туризму радянських часів і зарубіжний, зокрема досвід Франції, Росії, Німеччини, визначено найбільш дієві механізми соціалізації туристичної галузі України:
- законодавчі – розробка та прийняття комплексної державної Програми розвитку соціального туризму в Україні;
- забезпечення умов для залучення до активного споживання туристичних послуг інвалідів, пенсіонерів, малозабезпечених та багатодітних громадян та їх родин, у тому числі через розвиток спеціалізованої туристичної інфраструктури для відпочинку людей з обмеженими фізичними можливостями;
- створення дієвих дисконтних систем для молоді та студентів, впровадження системи «культурних карток”, підтримка міжнародних дисконтних карток та студентських посвідчень, формування системи пільг для іноземних студентів та молоді, що прибули до України з метою навчання, подорожей тощо;
- сприяння розвитку спеціалізованої інфраструктури та супутніх послуг, розрахованих на потреби молодіжного туризму та культурного обміну (кемпінги, інформаційні служби, довідкова література, табори, хостели тощо) [6].
Отже, аналіз сучасних тенденцій розвитку національної туристичної галузі та узагальнення зарубіжного досвіду дали змогу обґрунтувати вибір стратегічних напрямів державного регулювання розвитку туризму в Україні.
Список використаних джерел:
1. Україна та Всесвітня туристична організація [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://spain.mfa.gov.ua/ua/ukraine-wto
2. Шкарлет С. М. Тенденції і перспективи розвитку туристичної галузі України у складі національної та світової економіки / С. М. Шкарлет, О. М. Кальченко // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – № 10.
3. Герасименко В. Імідж України як об'єкта міжнародного туризму / В. Герасименко // Маркетинг в Україні. – 2000. – № 1.
4. ВТО пропонує Україні свою допомогу у розвитку туризму [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ipress.ua/news/
5. Уварова Г. Рекреаційно-туристичний потенціал України / Г. Уварова // Географія та основи економіки. – 2008. – № 2.
6. Бурнашов І. Проблеми та перспективи розвитку туризму в Україні / І. Бурнашов // Диференційне забезпечення керівництва. – 2005. – Вип. 12/7, 4782.