К. е. н., доц. Акулов Михайло Григорович, к. е. н. Помірча Олена Миколаївна

Вінницький фінансово-економічний університет, Україна

СТРУКТУРА ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

Високий рівень інноваційного потенціалу є одним із головних факторів, який характеризує соціально-економічний розвиток промислових підприємств.Насамперед, виробнича функція змінюється під впливом зміни обсягу капіталу, який використовують у виробництві продукції за рахунок зростання розмірів основних фондів, які мають більшу наукоємність і велику капіталоємність. Виробнича функція змінюється під впливом впровадження інноваційних технологій, видів продукції, які дають можливість промисловим підприємствам збільшити обсяги випуску продукції без значного збільшення витрат [1].

Для правильного розуміння ролі інноваційного потенціалу важливо визначити відмінність між стабільною та інноваційною діяльністю підприємства. Зазвичай підприємства знаходяться в стані стабільної діяльності. Підприємство випускає вже освоєну продукцію. Витрати і ціни визначені. Стабільні зв’язки з постачальниками, технологічні процеси налагоджені, норми витрат матеріалів і праці розраховані. Але у кожного продукту є так звана технологічна межа, після настання якої процес його вдосконалення не дає ефекту і якщо його вчасно не замінити інноваційним продуктом, то підприємство чекають великі проблеми. Впровадження інновацій на підприємстві досить часто негативно впливає на поточну діяльність підприємства враховуючи елемент невизначеності і ризику:

-  можливо новий виріб взагалі неможливо буде виготовити або він буде виготовлений із певними порушеннями (термінів, якості, споживчими властивостями);

- можливо важко буде налагодити постачання сировини та необхідних матеріалів, внаслідок чого можуть бути порушені умови договору поставок готової продукції;

- можливі негативні зміни економічних показників роботи підприємства (рентабельності, прибутку, собівартості, продуктивності праці, трудомісткості;

- нову продукцію може не сприйняти споживач.

Успішні компанії намагаються вчасно перейти на випуск нових продуктів. Перехід на випуск і освоєння інноваційного продукту означає, що підприємство зі стадії стабільної діяльності переходить в стадію інноваційної. Успіх переходу на інноваційну діяльність багато в чому залежить від наявності у підприємства інноваційного потенціалу. У свою чергу, інноваційний потенціал підприємства та його можливість успішно вирішувати проблеми в умовах інноваційної діяльності багато в чому залежить від наявності та рівня розвитку на підприємстві інтелектуального потенціалу, науково–технічного потенціалу (науково-технічної бази) та інвестиційного потенціалу.

Інтелектуальний потенціал характеризується наявністю на підприємстві вчених, конструкторів, технологів, економістів, маркетологів, здатних генерувати нові ідеї та втілювати їх в інноваційну продукцію і технологію, грамотно визначати витрати і ціни, досліджувати сферу споживання і приймати відповідні управлінські рішення.

В тій чи іншій мірі ці протиріччя в інноваційній діяльності між її учасниками характерні і для наших промислових підприємств. Противниками інноваційної діяльності стають ті, чиї інтереси це зачіпає. Іноді цьому опираються виробники, оскільки освоєння інноваційного продукту створює їм багато проблем. В умовах інноваційної діяльності інноваційний підхід потрібний не тільки для конструкторів і технологів, але і для економістів, нормувальників, маркетологів, оскільки успіх інноваційного проекту на ринку багато в чому залежить від того, чи правильно розраховані витрати, ціни, чи визначена сфера споживання інноваційних продуктів.Другою не менш важливою складовою частиною інноваційного потенціалу є науково-технічний потенціал, під яким слід розуміти: наявність сучасного обладнання і приладів для проведення науково-дослідних, конструкторських робіт, випробування зразків та виготовлення нової продукції. В сучасних умовах, коли йде процес безперервної зміни цін, зміни структури, асортименту продукції, випуск інноваційних продуктів інформаційна система повинна бути здатна вчасно її використовувати для внесення корективів до нормативних і планових показників для прийняття відповідних управлінських рішень. Третя важлива складова частина інноваційного потенціалу – інвестиційний потенціал. Під інвестиційним потенціалом слід розуміти можливість підприємства інвестувати у створення інноваційної продукції та придбання нової техніки. Причому мова йде не тільки про наявність власних коштів, а й можливості отримання позикових коштів. Банки дають кредити тільки успішним підприємствам, оскільки тільки в цьому випадку вони можуть бути впевнені в поверненні коштів.

Таким чином, під інноваційним потенціалом слід розуміти можливість підприємства переходити з системи стабільної діяльності в інноваційну, використовуючи інтелектуальний, науково-технічний та інвестиційний потенціали з метою підвищення конкурентоспроможності та прибутковості виробничих підприємств.

Список використаних джерел:

1. Карлоф Б. Деловая стратегия : пер. с англ. / Б. Карлоф ; [научн. ред. и авт. послесл. В. А. Приснов]. – М. : Экономика, 1991. – 239 с.

2. Савченко А. В. Экономические методы управления инновационными процесами / А. В. Савченко. – К. : Высшая школа, 1990. – 111 с.

3. Савчук В. П. Анализ и разработка инвестиционных проектов / В. П. Савчук, С. Н. Прилипко, Е. Г. Величко. – К. : Абсолют–Эльга, 1949. – 304 с.

4. Санто Б. Инновция как средство экономическоно развития / Б. Санто; [пер. с венг.] . – М. : Прогресс, 1990. – 296 с.

5. Стадник В. В. Інноваційний менеджмент : навч. посіб. / В. В.Стадник, В. М. Йохна. – К. : Академвидав, 2006. – 463 с.

6. Хрущ Н. А. Інвестиційна діяльність: сучасні стратегії і технології / Н. А. Хрущ. – Хмельницький : ХНУ, 2004. – 309 с.