К. е. н., доц. Сухорукова Ольга Аркадіївна

Видавничо-поліграфічний інститут Національного технічного університету України «КПІ», м. Київ, Україна

ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ВИДАВНИЧО-ПОЛІГРАФІЧНОЇ ГАЛУЗІ

Видавничо-поліграфічна галузь є складовою інформаційного, наукового та культурного простору держави, забезпечує інші галузі матеріального виробництва супроводжувальною та рекламною інформацією, пакувально-оздоблювальною продукцією, є невід’ємною частиною інфраструктури промислового комплексу.

На функціонування галузі в Україні впливає низка чинників. Серед  макроекономічних чинників : депресивний стан економіки; нестабільність законодавчої бази; зменшення місткості внутрішнього ринку; зниження доступності фінансово-кредитних ресурсів.  Ринковими чинниками є : жорстка конкуренція з боку іноземних виробників видавничої та поліграфічної продукції, недостатній розвиток видавничої ланки та книгорозповсюдження. За даними Книжкової палати України у 2013 р. кількість випущених видань на душу населення склала лише 1,53 книги (в Росії та Білорусі – 3–4, в розвинених країнах 7–8 книжок на душу населення) [1; 2]. На світовому рекламному ринку відбувається перерозподіл замовлень на користь он-лайн продуктів. За прогнозами впливової міжнародноїмедійної агенції Zenith Optimedia у 2016р. частка газет в загальних витратах на рекламу знизиться до 13,7%, журналів – до 6,4% (у 2013 році їх частка складала відповідно 16,9% і 7,9%). В той же час очікується, що середньорічний приріст рекламного ринку протягом 2014–2016 рр. складе 5,8% [3].

Соціально-культурні та демографічні перетворення  поглиблюютькризу традиційного книговидання. Зменшується інтерес до читання, зростає вплив інших інформаційно-розважальних галузей. За даними дослідження компанії GfK Ukraine частка жителів України, що придбали хоча б 1 книгу протягом останніх трьох місяців знизилася з 42% у 2006 році до 30% у 2013 році; у 2013 році 49% опитуваних протягом трьох місяців не прочитали жодної книжки [4]. Поширення нелегального користування видавничою продукцією, недієздатність правових та технічних інструментів захисту авторських та видавничих прав призвели до зростання ступеню ризикованості видавничої діяльності.

Ресурсні чинники  чинять значний вплив на конкурентоздатність галузі через зростаючу залежність підприємств від імпорту матеріалів та обладнання, високуенерго- та матеріаломісткість виробництва.

В розглянутих умовах величезного значення набуває  інноваційна діяльність .Інновації дозволяють зміцнити позиції підприємства на галузевому ринку, підвищити ефективність використання ресурсів, знизити витрати на виробництво та реалізацію видавничої продукції. Серед перспективних технічних, продуктових та організаційних новацій у діяльності зарубіжних видавництв та книжкових мереж відмітимо наступні:

- подальший розвиток програмного забезпечення видавничої діяльності, в т.ч. автоматизованих систем редагування та верстки для самопублікацій;

- створення окремими видавництвами власних програм для читання електронних книг на різних технічних пристроях; кросплатформність; орієнтація на одночасний друкований, цифровий та мобільний паблішінг;

- створення унікальних електронних видань з мультимедіа-ефектами (інтерактивні ілюстрації, аудіо-, відеоефекти);

- розширення переліку послуг, що надаються видавничими підприємствами; більш активна участь у реалізації комплексних проектів (як наприклад, організація комерційних, освітніх заходів та їх інформаційне супроводження);

- книжкова пропаганда та реклама у соціальних мережах;

- розширення прямої взаємодії з читацьким середовищем, подальша диференціація каналів збуту видавничої продукції як в мережі Інтернет, так і поза нею;

- більш гнучка та активна взаємодія видавництв та книготоргівлі з електронними бібліотеками;

- розробка нових підходів до маркетингових досліджень читацького середовища (формування та обробка власних баз даних, реалізація принципів CRM щодо читачів).

Переважна доля новацій формується за рахунок нових комп’ютерних та мережевих засобів обробки та передачі інформації. Зазначимо, що частка ринку електронних видань у загальних обсягах реалізації видавничої продукції в розвинених країнах досі є невеликою, значною на таких ринках є частка самопублікацій[5].

Поліграфічні технології характеризуються наступними новаціями, які забезпечують ефективну адаптацію поліграфічних підприємств до вимог замовників:

- ріст продуктивності устаткування (за даними виробника поліграфічного устаткування Гейдельберг в середньому на 10–15 % для друкарського устаткування; у 1,5–2 рр. – для брошурувально-палітурного та оздоблювального устаткування); розширення діапазону тиражів та форматів;

- урізноманітнення видів задруковуваних матеріалів; розширення асортименту технологій оздоблення поліграфічної продукції (MetalFX, гібридне лакування, нанесення ароматизованих сумішей; друк для відтворення об'ємних ефектів);

- автоматизація цифрового, офсетного, флексографського видів друку на основі комп’ютерних технологій; вдосконалення технологій web-to-print та print ondemand;

- розробка та вдосконалення бізнес-моделей та програмного забезпечення, що дозволяють керувати «онлайн магазинами» з виготовлення друкованої продукції;

- зниження матеріало- та енергомісткості, підвищення екологічності технологій, наприклад, виготовлення паперу з нетрадиційної сировини; можливості видалення фарби з матеріалів, що призначені для повторного задруковування тощо.

Для вітчизняної видавничої галузі характерні: високий рівень морального та фізичного зношення обладнання окремих підприємств, недостатність кадрових та інвестиційних ресурсів для здійснення ефективної науково-технічної політики, розрив зв’язків у ланцюжку «галузеве виробництво-наука-освіта»; навчання працівників здійснюється фрагментарно. Відсутні державна підтримка та координування науково-дослідної діяльності.

За даними Державної служби статистики протягом 2008–2012 рр. частка підприємств, що здійснювали інновації була меншою, ніж в середньому по промисловості (у 2012 р 12,4% проти 17,4%), частка інноваційної продукції у загальному обсязі реалізації була найнижчою по промисловості в цілому (1,4% проти 3,3%у 2012 р.) [6]. Інноваційна діяльність підприємств галузі не підтримується з держбюджету, недостатньо використовуються у поліграфії кредити під новації та кошти вітчизняних інвесторів.

Ефективна реалізація інноваційної діяльності у галузі та зниження ступеня її ризикованості можливі за наступних умов:

1) розробка Державної програми розвитку галузі на основі дослідження перспективних науково-технологічних змін;

2) розвиток системи фінансування та кредитування підприємств щодо придбання передових технологій та здійснення НДККР; організація ефективної взаємодії учасників нововведень в процесі освоєння нової техніки;

3) розробка та затвердження державних стандартів, галузевих методик, технологічних інструкцій, норм та нормативів щодо нових технологічних процесів;

4) запровадження ефективної системи страхування інвестиційних ризиків; формування зваженої амортизаційної політики;

5) вдосконалення системи освіти та підвищення кваліфікації виробничого та управлінського персоналу, формування освітніх програм згідно з кадровими потребами галузі;

6) розвиток ефективної системи захисту інтелектуальної власності.

Список використаних джерел:

1. Випуск видавничої продукції в Україні 2012–2013 рр. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrbook.net/statistika_2013.htm (дата звернення 10.04.2014).

2. Сенченко М. Підсумки роботи книжкової індустрії Білорусі та Росії / М. Сенченко // Вісник книжкової палати. – 2011. – № 4. – С. 3–7.

3. Світовий ринок реклами повертається до передкризових темпів зростання – ZenithOptimedia [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://pda.telekritika.ua/post/ 92384/(дата звернення 12.04.2014).

4. Дослідження читання книжок в Україні : [звіт компанії GFK / за ред. Г. Вишлінського]. – К. : GFK, 2013.

5. Ridero – альтернативная издательская модель [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.unkniga.ru/innovation/tehnology/2806-ridero-alternativnaya-izdatelskaya-model.html (дата звернення 11.04.2014).

6. Наукова та інноваційна діяльність в Україні : [стат. зб. / відп. за вип. І. В. Калачова]. – К. : Державна служба статистики, 2013. – С. 161–236.