Ткаченко Ірина Олегівна
Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна
ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ АВТОМОБІЛЕБУДУВАННЯ В УКРАЇНІ
Європейський вибір України на шляху інтеграції у високотехнологічне конкурентне середовище зумовив необхідність формування та запровадження інноваційної моделі розвитку, яка має забезпечити високі та стабільні темпи економічного зростання, вирішити соціальні та екологічні проблеми, забезпечити конкурентоспроможність національної економіки, підвищити експортний потенціал, гарантувати економічну безпеку та чільне місце в Європейському Союзі. Однак на практиці, інноваційний розвиток поки що не став однією з головних характеристик зростання національної економіки України, а тому дослідження проблем і перспектив інноваційного розвитку в Україні, на разі, є відкритим і актуальним питанням.
Автомобільна промисловість – одна з провідних галузей національної економіки, що має суттєво впливати на вирішення економічних, соціальних, екологічних і науково-технічних проблем у будь-якій індустріально розвиненій країні. Розвиток автомобільної промисловості має стати пріоритетом державної політики, націленої на збільшення та підтримку темпів економічного зростання національної економіки та рівня зайнятості населення.
Автомобілебудування в Україні не є розвинутою галуззю національної економіки у порівнянні з іншими, це стосується як якості, так і асортименту продукції, що в умовах загальної економічної кризи призвело до значного занепаду галузі.
В автомобілебудуванні України простежується чітка спеціалізація підприємств з випуску окремих видів автомобілів. Враховуючи територіальне виникнення автомобілебудування в промислово розвинутих районах України, для яких властиві найбільш сприятливі умови для організації внутрішньої та міжгалузевої кооперації, нині розвиток автомобілебудування відбувається і в нових економічних районах [1] .
До ключових проблем у формуванні та реалізації інноваційної політики в Україні належать такі [2]:
- недостатня якість бізнес-середовища, збереження нерозвиненості умов для справедливої конкуренції на ринках, а також за одержання державної підтримки;
- збереження значних бар’єрів для поширення в економіці нових технологій, обумовлених відсутністю технологічної політики й неефективним галузевим регулюванням;
- взаємодія бізнесу й держави у формуванні та реалізації інноваційної політики поки що не має регулярного характеру, не забезпечує збалансованого вираження інтересів різних інноваційно-активних підприємств, особливо в нових секторах, що формуються;
- недостатня ефективність інструментів державної підтримки інновацій: обмежена гнучкість, нерозвиненість механізмів розподілу ризиків між державою й бізнесом, слабка орієнтованість на стимулювання зв’язків між різними учасниками інноваційних процесів на формування й розвиток науково-виробничих та технологічних партнерств.
Стосовно перспектив інноваційного розвитку автомобільної галузі, то необхідно відзначити, що науковці виділяють декілька основних шляхів розвитку цієї галузі в Україні.
Перший передбачає створення національної автомобілебудівної галузі на основі передачі технологій іноземними компаніями. Але цей напрямок має певні недоліки: іноземні компанії не будуть розташовувати виробництво на місці або погоджуватися на передачу своєї технології, якщо така присутність не надає їм привілейованого доступу до основних ринків України, і в той же час необхідно буде впровадження експортної стратегії на підтримку національної галузі автомобілебудування. Передумовою для такого розвитку буде національний ринок, що в свою чергу, є добрим знаком на шляху розвитку України.
Другий – регіональна інтеграція, що дає змогу розвивати поділ праці серед різних регіонів і дасть змогу циркуляції товарів та інформації за регіонами України.
Для третьої конфігурації властива інтеграція нових країн. Дуже показовим у розвитку автомобільної галузі за таким напрямком є чеський та румунський досвід («Skoda» та «Dacia»), в той же час Україна дещо зруйнувала довіру до іноземних компаній і зв’язки із компанією «Daewoo», так само як і іноземні компанії втратили довіру після економічного необґрунтованого проекту «АвтоЗАЗ-Daewoo».
Взагалі, вибір однозначної стратегії не є доцільним. У нашому випадку доцільно передбачити інтегровану стратегію розвитку автомобілебудування (з наведених трьох) та поступове введення її в дію.
Забезпечення конкурентних переваг автомобілебудівного підприємства повинне будуватися не тільки на реагуванні на динамічні, кожного разу якісно нові зміни зовнішнього середовища, але й на попереджуванні їх шляхом зміни власної поведінки. Україні сьогодні потребує модернізації автомобілебудівної галузі, її технічного переоснащення з використанням сучасних технологій, значного підвищення якості автомобілів та забезпечення їх конкурентоспроможності.
Список використаних джерел:
1. Виклюк М. І. Місце та роль транспортного машинобудування в інноваційному розвитку України / М. І. Виклюк // Науковий Вісник НЛТУ України. – Львів : НЛТУ України, 2007. – Вип. 17.8. – 336 с.
2. Fedulova L. Konceptual`ni model` innovaciinoi strategii Ukraini / L. Fedulova // Ekonomika i prognozuvannya. – 2012. – № 1. – S. 87–100.
3. Данилишин Б. М. Машинобудування в Україні: тенденції, проблеми, перспективи / Б. М. Данилишин. – Ніжин : Аспект-Поліграф, 2007. – 308 с.
4. Зима А. О. Інноваційна діяльність як основа підвищення конкурентоспроможності підприємств та регіонів / А. О. Зима, В. В. Біркентале // Вісник Донецького національного університету. – Серія В: «Економіка і право». – Вип. І. – Донецьк, 2009. – 250 с.
5. Концепція розвитку автомобільної промисловості та регулювання ринку автомобілів у період до 2015 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.gdo.kiev.ua/ files/db.php?god=2006&st=2241
6. Шеховцова І. А. Інноваційний розвиток автомобільної промисловості України [Електронний ресурс] / І. А. Шеховцова, Є. С. Полонська. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/ e-journals/PSPE/2009_4/Shehovcova_409.htm