Д. е. н., проф. Хамініч С. Ю., Берковська А. В.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

Підвищення конкурентоспроможності держави потребує нових підходів до системи управління інноваційною діяльністю. Стан інноваційної діяльності в Україні не відповідає сучасному рівню інноваційних процесів у економічно розвинених країнах та потребам інноваційного розвитку.

Велике значення для формування інноваційної теорії економічного розвитку мають праці Ф. Агійона, Р. Арона, У. Баумоля, Д. Белла, Дж. Ван Дайна, К. Векселя, Дж. Гобсона, Дж. Гросмана, Дж. Гелбрейта, П. Друкера, А. Клайнкнехта, М. Кондратьєва, С. Коваля, К. Маркса, Р. Менша, Ф. Поззоло, Д. Рікардо, П. Ромера, У.Ростоу, Б. Санто, А. Сміта, К. Солоу, О. Тоффлера, П. Хоувітта та ін. [2, с. 9].

Основними перешкодами на шляху інноваційного розвитку країни є нестача фінансових ресурсів, спад платоспроможного попиту на науково-технічну продукцію з боку держави та підприємницького сектору, погіршення якості та матеріально-технічної бази досліджень.

Інноваційний розвиток України гальмують наступні проблеми:

- обмежені можливості держави стосовно спрямування фінансових потоків в інноваційний розвиток економіки, обсяг яких відповідно до досвіду розвинутих країн значно перевищує ресурси, необхідні для здійснення традиційної науково-технічної політики;

- недостатня увага держави щодо стимулювання міжнародного співпраці в інноваційній сфері, що відповідає взаємним інтересам українських і закордонних партнерів [3, с. 2];

- відсутність дієвої системи пріоритетів розвитку науково-технологічної сфери;

- відсутність можливості збуту продукція високотехнологічних галузей в інших галузях через значний технологічний відрив і відсутність мотивації до її використання;

- суперечливість та недосконалість нормативно-правового регулювання інноваційної діяльності;

-  відсутність заохочення компаній до інновацій та розвитку різних інструментів підтримки технологічної модернізації [8, с. 24].

Основними завданнями, що сприятимуть інноваційному розвитку, є такі:

- структурна перебудова національної економіки;

- створення адаптивної інфраструктури інноваційної діяльності;

- спеціальна підготовка кваліфікованих кадрів для високотехнологічних галузей;

- забезпечення належного різня захисту інтелектуальної власності на ринку інноваційної продукції;

- широке застосування в усіх галузях економіки і сферах суспільного життя інформаційно-комунікаційних технологій;

- вдосконалення системи державної підтримки та регулювання інноваційної діяльності;

- підвищення інноваційної культури суспільства [7, с. 120].

Доцільним є формування загальнодержавної автоматизованої системи пошуку, збору, накопичення, аналітичної обробки та зберігання, розповсюдження і надання інформації в сфері науково-технологічного та інноваційного розвитку, єдиної системи обліку електронних інформаційних ресурсів держави [5, с. 11].

Варто нарощувати частку венчурних інвестицій у високотехнологічне виробництво. Оскільки в умовах венчурного фінансування припускається участь інвестора в керуванні підприємством, то це сприяє руху акціонерного капіталу як у національному, так і в міжнаціональному масштабах [3, с. 8].

Важливо звернути увагу й на оновлення інфраструктури захисту прав інтелектуальної власності, що має включати не тільки органи, котрі видають відповідні захисні документи, а й патентні бібліотеки і загальнодоступні бази даних, які давали б можливість здійснення вітчизняними авторами патентного пошуку на сучасному рівні, захисту своїх інтересів у судах тощо [4, с. 37].

Підсумовуючи усе вищесказане, можна зробити висновок, що в повільний розвиток інноваційної діяльності в Україні пов’язаний насамперед з недосконалою державною політикою в даній сфері. Зокрема державі слід збільшити фінансування інноваційної сфери та стимулювати впровадження інновацій наданням відповідних пільг та субсидій. Потрібно вдосконалити правову сферу патентного захисту інновацій та захисту прав інтелектуальної власності. Поєднання цих заходів стимулювання розвитку інвестиційної діяльності з іншими, не менш важливими, може дати відчутний поштовх розвитку інноваційної сфери України і, як наслідок, вплинути на вихід економіки країни з кризи, адже інновації, що тісно пов’язанні з інвестиціями в економіку, на даному етапі розвитку світового господарства, є одним із найголовніших факторів забезпечення економічного зростання.

Список використаних джерел:

1. Горбулін В. П. Державне управління науково-технічними та економічними процесами реалізації Україною стратегічного курсу на європейську і євроатлантичну інтеграцію / В. П. Горбулін. – К. : ДП ««НВЦ» Євроатлантикінформ», 2010. – 272 с.

2. Інноваційний поступ України в економічному просторі : монографія / за заг. наук. ред. д.е.н., проф. С. Ю. Хамініч. – Дніпропетровськ : Вид-во Маковецький Ю. В., 2011. – 356 с.

3. Інноваційний розвиток в Україні : наявний потенціал і ключові проблеми його реалізації. Аналітична доповідь центру Разумкова // Національна безпека і оборона. – 2009. – № 7. – С. 2–14.

4. Кукурудза І. І. Інноваційна діяльність в регіоні : стан, проблеми, перспективи / І. І. Кукурудза // Вісник економічної науки України. – 2010. – № 1. – С. 67–70.

5. Наукова та інноваційна діяльність в Україні : Стат. зб. – К. : Держкомстат. 2010. – С. 7–17.

6. Микитюк П. П. Аналіз інвестиційно-інноваційної діяльності підприємств : монографія / П. П. Микитюк. – Тернопіль : Тернограф, 2009. – 304 с.

7. Микитюк П. П. Інноваційна діяльність : навч. посіб. / П. П. Микитюк, Б. Г. Сенів. – К. : Центр навч. літ., 2009. – 320 с.

8. Федулова Л. Концептуальні модель інноваційної стратегії України / Л. Федулова // Економіка і прогнозування. – 2012. – № 1. – С. 87–100.