К. е. н., доц. Яровенко Тетяна Сергіївна

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

МОНІТОРИНГ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ЯК УМОВА ПОДОЛАННЯ КРИЗОВИХ ЯВИЩ У СФЕРІ ОСВІТИ УКРАЇНИ

Кризові явища у сучасному економічному просторі посилюють необхідність у якісній освіті. Не зважаючи на бурхливий розвиток та відкритість освітнього простору України в умовах демократизації, сучасний стан освітньої сфери характеризує ситуація, яка ще у 1968 році визначена американським соціологом Ф. Кумбсом [1] як «криза освіти». Ця проблема є вельми актуальною для вітчизняної освітньої сфери, адже крім світових кризових явищ, вона унаслідувала як здобутки й досягнення, так й невирішені проблеми радянської системи навчання і виховання. Більшість дослідників погоджуються з тим, що подолання кризових явищ можливе завдяки системному реформуванню сфери освіти у відповідності до вимог часу та світових стандартів. Одним з основних інструментів реформування, що допомагає не тільки уникнути кризових явищ, а й успішно боротися з ними, є інновації; і сфера освіти не є виключенням.

Але, незважаючи на велику кількість досліджень у цьому напрямі [2; 3], й нині відсутній сучасний інструментарій інноваційного менеджменту у сфері освіти, зокрема, не достатньо розроблена система показників-індикаторів інноваційних процесів, що відповідала б чинній статистичній методології і практиці, узгоджувалася із зарубіжними стандартами, могла формувати необхідне інформаційне поле для проведення моніторингу освіти на різних рівнях.

Крім того, цільове формування переліку освітніх індикаторів та контроль за їх рівнем дозволить прийняти більш обґрунтовані рішення щодо впровадження антикризових заходів в освітній сфері.

З огляду на підняту проблематику, визначальну роль в антикризовому управлінні суб’єктів освітньої сфери відіграє рання діагностика кризовихявищ. При цьому актуальним напрямком подальших досліджень є обґрунтування та деталізація набору індикаторів, які дозволять виявити стадіюрозвитку кризових явищ певного суб’єкта освітньої сфери. Індикатори моніторингу повинні надавати об’єктивне, повне (за рахунок комплексності оцінювання) уявлення про стан, функціонування і розвиток як сфери освіти в цілому, так і її окремих складових, зокрема, інноваційної (на регіональному рівні, на рівні окремих навчальних закладів).

Моніторинг інноваційної діяльності освітніх установ, як складова загальної системи моніторингу освітньої сфери, повинен реалізується в ході наступних етапів:

- визначення об'єктів спостереження, критеріїв оцінки, розробка системи відповідних показників-індикаторів, що характеризуватимуть інноваційні процеси у межах суб’єкта освітньої сфери;

- формування інформаційної бази, необхідної для розрахунку індикаторів;

- аналіз інноваційної діяльності на основі значень індикаторів та динаміки;

- порівняння отриманих результатів із результатами моніторингів у межах суб’єкта освітньої сфери у минулому, аналогічних суб’єктів, в т.ч. із закордонними;

- формування, на підставі порівняння і аналізу, висновків про стан та тенденції інноваційних процесів, що є основою для визначення глибини негативних тенденцій й рівня кризових явищ, розробки та обґрунтування варіантів антикризових заходів.

Моніторинг здійснюється на підставі: статистичних даних, певних математичних вимірювань (наприклад, на основі аналізу документації), опитування певного кола осіб (викладачів, роботодавців, громадськості) із залученням органів студентського самоврядування, адміністрації навчального закладу шляхом анкетування, бесіди, спостереження, інтерв'ю, консиліуму та інших методів. У відповідності з отриманими значеннями індикаторів та розміром їх відхилень від критичних значень визначається стан суб’єкта освітньої сфери.

Моніторинг кризових явищ у сфері освіти повинен проводитися у межах складових (кадрової, інформаційної, організаційна-управлінської, мотиваційної, фінансової, матеріально-технічної та ринкової) з визначенням характерних для них індикаторів, які формуються на підставі абсолютних показників первинної бази даних. Методика формування індикаторів, обчислення коефіцієнтів пріоритетності, сумарних та інтегральних коефіцієнтів пріоритетності визначається експертним шляхом.

Таким чином, інформація, отримана за допомогою моніторингу, дозволяє прогнозувати зміни в інноваційному розвитку сфери освіти, виявляти проблеми та кризові явища, поліпшувати взаємодію виробничих та інноваційних процесів.

Список використаних джерел:

1. Кумбс Ф. Г. Кризис образования в современном мире (системный анализ) : пер. с англ. / Ф. Г. Кумбс ; ред. Г. Е. Скорова. – М. : Прогресс, 1970. – 261 с.

2. Аналітична доповідь про стан моніторингу якості освіти в Україні / МБО А64 «Центр тестових технологій і моніторингу якості освіти»; [І. І. Бабин, Л. М. Гриневич, І. Л. Лікарчук та ін.]; за заг. ред. І. Л. Лікарчука. – К. : МБО«Центр тестових технологій і моніторингу якості освіти»; Х. : Факт, 2011. — 96 с.

3. Біла книга національної освіти України / [Алексєєнко Т. Ф., Аніщенко В. М. та ін.] ; за заг. ред. акад. В. Г. Кременя; НАПН України. – К. : Інформ. системи, 2010. – С. 194.

4. Яровенко Т. С. Види інновацій в освіті та їх класифікація / Т. С. Яровенко // Вісник Дніпропетровського ун-ту. – 10/1. – Т. 20. – С. 214–219.