«Актуальные проблемы препо­да­ва­ния иностранных языков для профессионального общения». Поступившие работы

Люта А. А.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

КОНТРОЛЬ СФОРМОВАНОСТІ НАВИЧОК ПИСЬМОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СТУДЕНТІВ, ЩО ВИВЧАЮТЬ ІНОЗЕМНУ МОВУ

Письмова діяльність є одним з видів мовленнєвої діяльності, продуктом якої є письмовий текст, а саме, мовне висловлювання, зафіксоване на папері за допомогою графічного коду мови. Хоча письмо займає в мовному спілкуванні людей один з одним меншу питому вагу (порівняно з говорінням, аудіюванням, читанням), роль письмової мови, однак, залишається значною.

Формування графічних та орфографічних навичок та вміння ними користуватися при виконанні письмових завдань, зокрема іноземною мовою, є психологічною складовою навчання письмової діяльності. Записування усно засвоєного матеріалу розглядається в якості учбової діяльності, здійснення якої допомагає студентам в оволодінні іноземною мовою.

Складнощі навчання письмовій мові полягають в тому, що вона потребує утворення цілого ряду додаткових аналізаторів, за допомогою яких письмова діяльність сприяє кращому запам’ятовуванню графічних комплексів та графічних знаків. Завдяки взаємодії таких аналізаторів, як:

– зоровий (учень бачить знак, літеру, слово або речення), слуховий (учень співвідносить звук з його звучанням);

– мовленнєвий (учень вимовляє те, що пише у внутрішньому або зовнішньому мовленні);

– моторний (рука здійснює рухи, необхідні для написання знаку, слова, речення тощо) утворюються сприятливі умови для запам’ятовування мовного матеріалу.

Однією з обставин, ускладнюючих письмову діяльність, є відсутність певної ситуації, яка є спільною між тим, хто пише і тим, кому адресоване написане. Тому, якщо в усному спілкуванні щось може бути недоказане або опущене і може бути зрозумілим за допомогою міміки, інтонації або жестів, то в письмовому спілкуванні все те, що необхідно висловити, повинно знайти своє повне відображення. З даного положення виходить, що письмова мова повинна бути максимально зрозумілою і розгорнутою для того, щоб в найвищій мірі виконати свою комунікативну функцію. Також слід зазначити, що механізм складання письмового тексту не є простим і містить наступні елементи: відбір слів, необхідних для даного тексту; розподіл предметних ознак в групі речень; виділення предикату як основної частини в змістовій організації речення; організація зв’язку між реченнями.

Слід пам’ятати, що при цьому основною діючою силою при складанні письмового тексту вважається його попередження, тобто уявлення про те, що буде написано ще до моменту написання. Процес попередження відбувається у внутрішній мові, яка в свою чергу безпосередньо об’єднує зовнішню мову з мисленням. Але якщо в усному спілкуванні внутрішня та зовнішня мова протікають у свідомості того, що говорить майже одночасно, то при письмі внутрішня мова значно випереджає зовнішню. Усне мовлення передає сам процес мислення: той, що говорить мислить разом зі своїм співрозмовником, разом з ним приходить до певних висновків. В той час, як письмова мова зазвичай викладає вже готові результати процесу мислення.

На жаль, навчанню письмовій мові відводиться досить незначна роль в порівнянні з читанням та говорінням. Письмова діяльність використовується лише як засіб, сприяючий більш міцному засвоєнню лексико-граматичного матеріалу, а також вдосконаленню навичок читання і усного мовлення.

Що стосується контролю сформованості навичок, то всі завдання, запропоновані для перевірки, умовно можна поділити на дві групи:

1) завдання, направлені на оволодіння письмом;

2) завдання, направлені на оволодіння письмовою мовою;

Завдання першої групи зазвичай здійснюються на початковому етапі вивчення іноземної мови. До таких завдань можна віднести наступні:

1) написання літер, слів та словосполучень під диктування викладача;

2) підкреслення в реченнях тих буквосполучень, що означають той чи інший звук;

3) виписування з тексту слів із звуковою полісемією;

4) виписування з тексту слів, в яких один звук передається різними літерами і т. д. Щодо завдань другої групи, то вони можуть бути використані в подальшому більш поглибленому вивченні іноземної мови, наприклад:

1) закінчення речень;

2) написання декількох речень з використанням таблиці або зображення;

3) написання декількох речень, розширюючи їх за рахунок слів даних в  дужках;

4) вставляння слів, пропущених в тексті;

5) переказ або реферування прочитаного тексту;

6) написання листа;

7) аналіз та реферування статті;

8) складання та написання твору тощо.

Звичайно, всі ці завдання можна проводити з метою контролю сформованості навичок письмової діяльності в будь-якій групі студентів. Але, слід зазначити, що запропоновані завдання відбираються для кожної окремої групи студентів згідно з рівнем підготовки на розсуд викладача.