«Актуальные проблемы препо­да­ва­ния иностранных языков для профессионального общения». Поступившие работы

К. пед. н. Побережна Н. О.*, Русакова А. В.**

*Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, Україна;

** Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

МЕТОД ПРОЕКТІВ У НАВЧАННІ ІНОЗЕМНИМ МОВАМ

Особливе місце в системі організації навчальної діяльності студентів посідає метод проектів, який виник ще у 20-х роках ХХ століття. Основоположникамиметоду були американський філософ і педагог Дж. Д’юї та його учень В. Кілпатрик. Провідною рисою методу проектів вони визначили навчання на активній основі з урахуванням інтересів того, хто навчається. Головною метою цього методу є надання учням можливості самостійного придбання знань в процесі вирішення практичних завдань чи проблем, які вимагають інтеграції знань з різних предметних галузей. Що стосується ролі викладача, порівняно з традиційними методами навчання, можна зазначити наступне: якщо під час традиційного навчання одним із важливих завдань викладача є організація відтворення активності учнів (при цьому досягнення правильного виконання завдання здійснювалось на основі показу, пояснення та контролю), то під час застосування методу проектів провідним завданням є організація пошукової активності студентів. Викладач займає тільки роль координатора або додаткового джерела інформації для студентів.

Найбільш повною класифікацією проектів у вітчизняній педагогіці є класифікація Є. С. Полат та М. Ю. Бухаркіної [1]. Вона може бути застосована до проектів у викладанні будь-якої навчальної дисципліни. Згідно даної класифікації загальна типологія проектів поділяється:

1. За характером домінуючого виду діяльності: дослідницькі, творчі, рольово-ігрові, інформаційні та практико-орієнтувальні.

2. За характером координування проекту: з явною чи прихованою координацією.

3. За характером контактів: внутрішні (регіональні) або міжнародні.

4. За кількістю учасників: особистісні (індивідуальні), парні або групові.

5. За тривалістю проведення: короткострокові, середньої тривалості або ж довгострокові.

Метод проектів у навчанні іноземним мовам почав активно застосовуватися лише наприкінці 80-х років ХХ століття. Починаючи з цього часу, провідні видавництва США та Європи випускають методичні посібники, що засвідчують ефективність застосування проектної методики у викладанні іноземних мов. У вітчизняній практиці цей метод почав активно використовуватися лише у 90-х роках минулого століття, але зараз він набуває все більшого поширення серед викладачів іноземної мови (ІМ).

Основна мета навчання ІМ – мовленнєва діяльність, у якій мовна система виступає тільки як засіб її реалізації. Всі проекти у навчанні іноземним мовам мають як загальні для всіх проектів риси, так і відмінні особливості, серед яких головними є наступні:

–  використання мови в ситуаціях, максимально наближених до умов реального спілкування;

–  акцент на самостійній роботі учнів (індивідуальної та групової);

–  вибір теми, яка викликає великий інтерес для учнів і безпосередньо пов’язана з умовами, в яких виконується певний проект;

–  відбір мовного матеріалу, видів завдань і послідовності роботи відповідно до теми і метою проекту;

–  наявний кінцевий результат.

Розглядаючи можливості інтеграції проектів в процес викладання та навчання іноземним мовам, можна виділити три основні підходи. Проект може:

- використовуватися як одна з форм позааудиторної роботи;

- бути альтернативним способом організації навчального курсу;

- інтегруватися в традиційну систему навчання мовам.

Аналіз теоретичних основ методу проектів і результатів його застосування на практиці показує, що проекти надають нові можливості вирішення методичних завдань. У той же час для успішного використання даного методу необхідно враховувати специфіку не тільки конкретної навчальної дисципліни, але особливості кожного типу проектів [1].

Наведемо основні вимоги до застосування методу проектів під час викладання іноземної (англійської) мови:

–  наявність значущої у творчому плані проблеми, завдання, що вимагають інтегрованого знання, дослідницького пошуку для її вирішення. Наприклад, вивчення історії виникнення різних свят в англомовних країнах (день Святого Патріка, День подяки, Хелловін, Різдво, День матері тощо); організація подорожей у різні країни, зіставлення особливостей такої організації для подорожі в нашій країні й за кордоном; проблеми молоді конкретної країни; проблема вільного часу в молоді; проблема стосунків між поколіннями тощо.

–  практична, теоретична значущість передбачених результатів.

–  самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність студентів.

–  структурування змістової частини проекту (із зазначенням поетапних досягнень).

–  застосування методів дослідження: визначення проблеми, завдань, висунення гіпотези їх виконання, обговорення методів дослідження, оформлення кінцевих результатів, аналіз одержаних даних, підбиття підсумків, коректування, висновки (застосування під час загального дослідження методів «розумової атаки», «круглого столу», творчих звітів, захисту проекту тощо).

Із цього визначимо етапи розробки та проведення проекту тобто його структуру, а саме:

1 этап – мета проекту з визначенням знань, умінь, яких повинні набути студенти в результаті роботи над проектом.

2 етап – презентація проекту (портфоліо проекту).

3 етап – висування гіпотез щодо вирішення виявленої проблеми ( brainstorm – «розумовий штурм»).

4 етап – обговорення методів збору інформації, джерел її отримання, у тому числі з використанням Інтернету.

5 етап – обговорення проблеми оформлення результатів.

6 етап – робота в групах над пошуком фактів, аргументів, інформації, які підтверджують або спростовують гіпотезу.

7 етап – захист проекту.

8 етап – висування нових проблем.

Загальна оцінка проекту, за Є. С. Полат, включає аналіз значущості й актуальності обраної проблеми; коректність обраних методів дослідження і методів опрацювання одержаних результатів; активність кожного учасника проекту у відповідності до його індивідуальних можливостей; колективний характер рішень, що приймаються; характер спілкування і взаємодопомоги; необхідна й  достатня глибина проникнення в проблему; доказовість рішень, що приймаються; вміння аргументувати свої висновки; естетика оформлення результатів проекту; вміння відповідати на запитання опонентів, лаконічність та аргументованість відповідей кожного члена групи, якість мовного і мовленнєвого оформлення проекту [2].

Проектна методика передбачає залучення у навчальний процес найкращих ідей традиційної та сучасної методики викладання іноземної мови. Вона дозволяє урізноманітнити теми, типи текстів, навчальну діяльність, типи вправ, розширити коло навчальних проблем, а також зумовити використання ІМ для виконання завдань, що характеризуються новизною та мають творчих характер.

Отже, метод проекту являє собою найбільш органічний варіант подолання відстані між вивченням мови та її використанням. Він є цінним для поглиблення комунікативних умінь, набутих на заняттях з ІМ. Робота над проектом змушує студентів більш творчо використовувати мову, а також поглиблювати свої знання про навколишній світ.

Список використаних джерел:

1. Кочетурова Н. А. Метод проектов в обучении языку: теория и практика [Електронний ресурс] / Н. А. Кочетурова // Центр лингвометод. информ. ресурсов НГТУ. – Новосибирск, 2003. – Режим доступу: http://www.itlt.edu.nstu.ru/article4.php 

2. Новые педагогические и информационные технологи в системе образования / под. ред. Е. С. Полат. – М.: Академия, 2002. – С. 73–77.