«Актуальные проблемы препо­да­ва­ния иностранных языков для профессионального общения». Поступившие работы

К. пед. н. Бичок А. В.

Тернопільський національний економічний університет, Україна

ПСИХОЛІНГВІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МІЖКУЛЬТУРНОГО ІНШОМОВНОГО СПІЛКУВАННЯ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ЕКОНОМІЧНИХ ТА ТЕХНІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

Мета вищої освіти сьогодні – це підготовка громадян держави, які б уміли самостійно мислити та бачити у культурних відмінностях можливість для ефективного діалогу. Важливим аспектом є навчання та виховання професіоналів, здатних креативно працювати у найрізноманітніших ситуаціях, самовдосконалюватися й бути мобільними в умовах інформатизації суспільства щодо розвитку нових наукових технологій. Тому проблема міжкультурного іншомовного спілкування майбутніх фахівців економічних та технічних спеціальностей є домінантою у підвищенні рівня їх професійної компетентності. Зазначимо, що необхідність знання іноземних мов для людей з вищою освітою є чи не найголовнішою. В умовах глобалізації економіки, тісного взаємозв’язку інформаційних потоків іноземна мова перетворюється на головний виробничий фактор та засіб професійної виробничої діяльності, без якого не можливо обійтись. Вважають, що спеціаліст, який не володіє іноземною мовою, є не кваліфікованим, не повноцінним фахівцем, навіть якщо він буде володіти глибокими економічними чи технічними знаннями.

Як відомо, ефективне міжкультурне іншомовне спілкування залежить, перш за все, від уміння слухати співрозмовника, оскільки це є складним процесом, який вимагає навиків культури спілкування. Ефективне слухання сприяє налагодженню довірливих відносин між партнерами по спілкуванню. Зазначимо, що одним із головних виявів культури є мова, яка розвивається та виражає її [культуру]. Всі особливості культури народу відображаються в його мові, що є унікальною, специфічною, оскільки по-різному «презентує» світ та людину в ньому. Іноземна мова, як і рідна, є засобом пізнання, оберегом національної культури; засобом спілкування та вираженням свого ставлення до світу; є інструментом розвитку та виховання. Проте, на відміну від рідної мови, іноземна є засобом не лише міжособистісного, а й міжнаціонального, міждержавного, міжнародного спілкування. Для успішного «входження» майбутніх фахівців економічних та технічних спеціальностей у світ іншомовної культури викладач розглядає всі форми вияву культури, але особливо акцентує увагу слухачів на культурі поведінки з метою усвідомлення студентами культурних подібностей та відмінностей, визначаючи власну поведінку із врахуванням культурних особливостей, виховання та толерантного ставлення до інших країн. А. Леонтьєв розглядає процес володіння міжкультурним іншомовним спілкуванням як засіб актуалізації та реалізації власної особистості, виховання творчих здібностей та уміння аналізувати й приймати самостійні рішення щодо життя, діяльності, сфери відносин, формування активної особистісної позиції. Потрібно вказати, що для побудови зв’язного іншомовного висловлювання необхідно здійснити аналіз ситуацій, мети, умов, міжкультурних особливостей; а для того, щоб звернутися до співрозмовника, ще й володіти інформацією про вік, стать, соціальний статус, офіційність чи неофіційність бесіди.

Таким чином, комунікативна компетентність фахівців розглядається як критерій готовності до успішної професійної діяльності у всіх її функціях, тобто: 1) інформаційній (як засіб отримання та передачі існуючої чи отриманої інформації); 2) перцептивній (що спрямована на проникнення, аналіз та розуміння внутрішнього світу співрозмовника); 3) інтерактивній (як культури взаємодії). Отже, кінцевий результат вивчення мови характеризується сформованістю у студентів практичних навиків усного (говоріння) та письмового мовлення, слухання та розуміння (аудіювання), читання та вміння застосовувати ці навики для висловлювання своїх думок, розуміння змісту тексту, що сприймають на слух чи читають, тобто для розв’язання того, що в психології та методиці називають комунікативними завданнями. Як відомо, лінгвосоціо-психологічні та культурологічні знання про іншомовний соціум, за допомогою яких можна створити широкий контекст міжкультурного спілкування, формують перцептивну готовність до ефективного міжкультурного ділового спілкування та міжнародної професійної співпраці. Нині характерним є те, що іншомовне ділове спілкування є однією з найголовніших складових змісту навчання фахівців нефілологічного спрямування. Тому вивчення іноземної мови у цьому випадку розглядається як набуття комунікативної компетентності, уміння порівнювати та співставляти мовні засоби із завданнями та умовами спілкування, враховуючи при цьому соціальні норми поведінки та комунікативної цілеспрямованості висловлювання.

Вважаємо за необхідне підкреслити той факт, що інноваційний розвиток вищої освіти є немислимий без налаштування/установки на професію. Психологи Є. І. Пассов, Ю. Наумкіна та інші зазначають, що установка виявляється у виборі форми поведінки, виду діяльності, регулює способи їх реалізації, а також виконує стабілізуючу функцію, зберігаючи певну спрямованість у мінливих ситуаціях, тобто надає професійному становленню особистості певну стійкість. Соціально-професійна установка виступає як «передумова» до вибору професії, професійної підготовки та способів виконання професійної діяльності. Налаштованість на професію надає усій навчальній діяльності студента глибокого особистісного змісту, водночас піднімаючи якість засвоєння професійних знань, умінь та навичок. Важливе місце при цьому займає система ціннісних орієнтацій, пов’язаних з професійними прагненнями людини. До професійно-ціннісних орієнтацій належать соціальна значимість та престиж професії, зміст професійної праці, можливості вдосконалення та самоствердження, «предметні» цінності професії як засоби досягнення життєвих благ.

Налаштованість на професію розглядається як позитивний фактор розвитку особистості. Притаманні студенту установки на вибрану професію поєднуються з усвідомлено-мотивуючими діями. Як відомо, при наявності чіткого зрозумілого перспективного завдання студент знає, до чого йому потрібно прагнути, вміє«зібратися», сконцентрувати свою діяльність у правильне русло; переживає вольову та розумову напругу для досягнення мети. Налаштованість на даний вид діяльності сприяє успішному вибудовуванню професійної кар’єри. Успіх в оволодінні спеціальністю, ефективність професійної діяльності, ділова кар’єра у більшості випадків визначаються наявністю налаштованості на дану професію та організацією педагогічного процесу у вищому навчальному закладі.

Важливою особливістю, що забезпечує ефективність процесу навчання є сприятливий психологічний клімат у групі студентів, що сприяє активності мовленнєвої поведінки та комунікативної діяльності студентів. Згідно з концепцією гуманізації освіти, процес навчання у вищих освітніх закладах повинен бути спрямований на загальнопрофесійний та особистісний розвиток молодого фахівця. В основі реалізації цієї мети є глибоке вивчення та знання особистості студента. Тому важливим є створення у навчальній групі атмосфери довіри, взаємоповаги, емоційного настрою, який впливає на діалогічне й ситуативне спілкування учасників навчального процесу, їх переживання, міжособистісні відносини та забезпечення при цьому поставлених навчальних цілей. Таким чином, позитивний вплив на навчальний процес має атмосфера поваги особистості іншої людини, що включає поіменне звертання, дотримання етикету, недопущення приниження гідності співрозмовника, психологічну підтримку, подолання страху, атмосферу радості та задоволення від ефективної діяльності, авансування та підкреслення успіху студентів групи. Результатом такої роботи на заняттях є занурення в мовну атмосферу, що буде відбуватись мимовільно, без напруги та неприємних відчуттів, в умовах творчої ініціативи та імпровізації. Позитивний мікроклімат у групі сприяє подоланню психологічних та комунікативних бар’єрів, а емоції, які виникають при цьому, позитивно впливають на такі пізнавальні процеси як мислення, пам’ять, сприйняття інформації.

Отже, можна стверджувати, що налаштованість на професію та відчуття успіху, позитивний психологічний клімат у групі студентів та ефективна методика процесу навчання є важливими психолінгвістичними особливостями у формуванні міжкультурного іншомовного спілкування майбутніх фахівців економічних та технічних спеціальностей та є невід’ємними компонентами інноваційного розвитку вищої освіти в Україні та у світі.