К. філол. н. Павленко В. В.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

АНАЛІЗ ЗАСТОСУВАННЯ ЛЕКСИЧНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ ПРИ ПЕРЕКЛАДІ НА ЗАНЯТТЯХ З ТПП

У рамках програми курсу «Теорія та практика перекладу» студентам 3 курсу спеціальності «Міжнародні відносини» пропонується перекласти деякі частини роману відомого американського письменника-постмодерніста Джона Барта «Плавуча опера» на українську мову. У ході роботи над перекладом студенти мають проаналізувати лексичні трансформації, до яких перекладач вдається під час перекладу постмодерністського художнього твору. Студенти коментуютьзастосування контекстуально-синонімічних замін, генералізацій, введень та опущень при перекладі.

Перш ніж приступити до перекладу запропонованого художнього твору, студенти аналізують загальні положення теорії перекладу. Переклад як процес і результат перекладацької діяльності залежить від орієнтації на певного реціпієнта, що є типовим представником культури мови перекладу. Акт перекладу прагматично орієнтований у двох напрямках. По-перше, переклад – це повне відтворення оригіналу, по-друге, він прагматично орієнтований на рецептора.

Тут дуже важливо пояснити студентам, що перекладач здійснює перекладацьку діяльність не на рівні окремих одиниць мови, а на рівні тексту, що спричиняє певні ускладнення при виборі варіанту перекладу. Тому одним з питань теорії перекладу є вивчення характеру перекладацької творчості як процесу ухвалення перекладачем інтуїтивних рішень. З цієї точки зору переклад має недетермінований характер. Всі розумові операції визначаються лінгво-когнітивними особливостями перекладацького коду.

Вивчення компонентів перекладацького коду ґрунтується на визначенні «одиниця перекладу», оскільки переклад здійснюється на окремих логічно пов’язаних відрізках тексту, тобто «одиницях перекладу». Вчені з різних позицій підходять до вирішення даного питання, інколи дотримуючись подекуди діаметрально протилежні точки зору. Студентам пропонується надати визначення терміну «одиниця перекладу» у трактовках різних дослідників.

У ході дискусії студенти надходять висновку, що спроби лінгвістів співвіднести одиницю перекладу з будь-якою формальною мовною одиницею результатів не дали. Методи ідентифікації і виокремлення одиниць перекладу на рівні форми в теорії перекладу на сьогодні ще не розроблені, оскільки деякі елементи значення можуть бути непомітними на рівні речення або тексту і виявляються на рівні імпліцитно вираженого значення або стилістичного ефекту. Виділення елементів смислу відбувається незалежно від їх віддзеркалення у перекладеному тексті.

Насамперед зазначається, що лексичні трансформації є результатом перекладу не за допомогою найближчих словникових відповідників (лексичних паралелей), а за допомогою міжмовних контекстуально-синонімічних замін.

Працюючи із англомовним постмодерністськім твором, студенти помічають, що генералізація вихідного значення має місце у тих випадках, коли міра інформаційної упорядкованості вихідної одиниці вище за міру упорядкованості відповідної їй за змістом одиниці у мові перекладу та полягає у заміні окремого загальним, видового поняття родовим. Протилежним по відношенню до генералізації є прийом конкретизації, тобто відбувається заміна лексичних одиниць з більш широким значенням лексичними одиницями з більш вузьким значенням.

До лексичних перетворень слід також віднести введення та опущення під час перекладу деяких лексичних одиниць. Введення необхідні для пояснення або надання необхідного додаткового матеріалу, потрібного для повного розуміння. Характерним для лексичних трансформацій є те, що вони у багатьох випадках пов’язані з суттєвими модифікаціями змісту вихідного тексту, і тому їх використання вимагає певної обережності для того, щоб запобігти появі перекладацьких помилок.

 Лексичні трансформації використовуються у перекладі у тому випадку, якщо у вихідному тексті зустрічається нестандартна мовна одиниця на рівні слова, наприклад, якась власна назва, притаманна вихідній мовній культурі та відсутня у мові перекладу. Лексичні трансформації використовуються у перекладі також, коли вживається термін у тій чи іншій професійній галузі.

 Аналізуючи власні переклади, студенти мають надійти висновку, що до лексичних трансформацій перекладач вдається у разі, якщо у вихідному тексті зустрічаються слова, що означають предмети, явища та поняття, характерні для вихідної культури або для традиційного називання елементів третьої культури, але відсутні та ті, що мають іншу структурно-функціональну упорядкованість у культурі перекладу. Такі слова займають дуже важливе місце у процесі перекладу, оскільки вони є відносно незалежними від контексту, але можуть надавати тексту перекладу різну спрямованість, в залежності від вибору перекладача.

Слід також нагадати студентам, що до лексичних засобів перекладу також відносяться транскрипція та транслітерація, калькування та лексико-семантичні заміни. Транслітерація під час перекладу на українську мову використовується нерідко в тих випадках, коли мова йде про назви закладів, посад, специфічних для даної країни, тобто про сферу суспільно-політичного життя, про назви предметів та понять матеріального побуту, про форми звернення до співрозмовника. Транслітерація необхідна саме тоді, коли важливо зберегти лексичну стислість означення, що відповідає звичності в мові оригіналу, і разом з тим підкреслити специфічність речі або поняття, що називається, якщо немає точного відповідника в мові перекладу. Закінчуючи аналіз власних перекладів, студенти роблять зведену таблицю всіх застосованих при перекладі лексичних трансформацій.