К. філол. н. Тимошенко Ж. І.
Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара,Україна
ДО ПИТАННЯ ПРО МІЖМОВНІ ІНТЕРФЕРЕНЦІЇ В ПРОЦЕСІ ПЕРЕКЛАДУ
Переклад, як певного роду, мовне або міжмовне перетворення тексту з однієї мови у текст на іншій мові є предметом дослідження багатьох науковців. При цьому під процесом перекладу розуміються метамовні перетворення, а отже задачі перекладу в світлі перекладознавства зводяться до порівняльного вивчення принаймні двох мовних систем.
Усі елементи денотативної системи однієї мови не завжди мають відповідників в іншій мові, тобто наявність перекладних еквівалентів в двох мовах може бути обмеженою. Звідси з’являється чимало безеквівалентних одиниць, які не зафіксовані в словниках, але існують в мові перекладу як конотативні або варіантні еквіваленти.
Варіантні відповідники – це найпоширеніший вид перекладних відповідників, оскільки більшість слів у лінгвістичному аспекті є неоднозначними і тому потребують вибору або утворення лексико-семантичного відповідника. Про відповідність перекладеного текста вихідному можна говорити тоді, коли має місце тотожність описових ситуацій. При цьому слід мати на увазі, що випадки повної відповідності як окремих лексичних одиниць, так і компонентів речення різних мов в усьому обсязі їх значення відносно обмежені. Категорія відповідності включає в себе, по-перше, суму формальних компонентів (структурні зв’язки), суму семантичних компонентів (лексичні і граматичні значення), а також змістовну інформацію.
Повна відповідність тексту перекладу та вихідного тексту теоретично може бути досягнута при співпаданні усіх компонентів. Проте практично абсолютної відповідності досягти надто складно. Тим не менше відповідність між текстами перекладу та вихідним можливо встановити за допомогою буквального чи вільного перекладу. І той і інший переклад може бути і повноцінним і поганим. Буквальний переклад, тобто дослівний відтворює семантичні чи формальні компоненти вихідного тексту, включаючи його структуру. Вільний переклад відтворює інформацію незалежно від формальних або семантичних компонентів оригінала. Щоб запобігти неадекватного буквального перекладу, інакше кажучи, граматичного буквалізму, перекладач використовує такі граматичні трансформації, в результаті яких буквальний переклад адаптується до норм мови перекладу і стає адекватним. При цьому дослівний переклад при дотриманні передачі усіх лексичних одиниць не виключає вилучення артиклів і деяких інших формальних елементів. Але якщо в наслідок цих трансформацій структура і порядок членів речення в перекладі не змінюються, то таким переклад можна вважати еквівалентним.
Наприклад: This is the phenomenon of diffraction. – Це явище дифракції.
This is one of the basic questions of Newton’s theory. – Це є одним з головних питань теорії Н’ютона.
І в першому і в другому прикладі досягнута адекватна відповідність вихідного тексту за допомогою дослівного перекладу.
Як відомо, розходження в структурі мов, в наборі граматичних категорій, форм і конструкцій представляють велику групу граматичних труднощів перекладу і потребує відповідних граматичних трансформацій. Тільки незначна частина англійських та українських висловлювань має ідентичну синтаксичну структуру, і тільки в таких випадках переклад здійснюється без використання граматичних трансформацій і є дослівним. Його слід відрізняти від граматичного буквального перекладу, який призводить не тільки до порушення норм мови перекладу, але й до різних викривлень в передачі смислової інформації вихідної мови.
В практиці перекладу відповідність вихідного та цільового текстів досягається, як правило, різноманітними перекладацькими трансформаціями. Під трансформаціями припускається зміна граматичних характеристик слів, словосполучень або речень в мові перекладу. Основними граматичними трансформаціями є перестановка, заміна, додавання, вилучення та комплексна трансформація. При перестановці змінюється порядок слів в словосполученнях або реченнях. Наприклад, словосполучення «theory construction» перекладається як «побудова теорії», тобто тут характерна для вихідної мови препозиція іменника-означення в мові перекладу змінює свою позицію і тим зберігає адекватність сприйняття і таким чином гарантується відповідність. Перестановка досить часто супроводжується і іншими граматичними трансформаціями, а саме заміною однієї частини мовлення іншою (інфінітив в перекладі стає іменником, форма однини стає множиною, просте речення перетворюється в складне і навпаки). Часто при перекладі збільшується кількість слів. Наприклад, recurrent – періодично повторюється, theoretically – в теоретичному плані. Інколи для адекватної відповідності можна і вилучити певний мовний елемент, який не несе смислового навантаження, як от: This is a very difficult problem to solve. – Це надзвичайно складна проблема.
Установлення відповідності на рівні буквального чи вільного перекладу визначається не тільки структурними особливостями двох мов, але й інформацією, яка призначена для передачі в перекладі. Цю інформацію перекладач повинен вирахувати в оригінальному тексті, виходячи із її комунікативної цінності. Якщо вихідний та цільовий тексти при порівняльному аналізі не співпадають по кількості і якості інформації, тобто мають не передану або суб’єктивно додану інформацію, то ми можемо говорити про повну або часткову невідповідність вихідного тексту і перекладу.
В світлі міжмовних трансформацій неабияку цікавість становить переклад термінологічних словосполучень. Слід зазначити, що переклад складних термінів здійснюється в основному за допомогою аналітичного та синтетичного способів перекладу. Перший спосіб, а саме переклад окремих компонентів складних термінів є найбільш прийнятним. Важливо при цьому правильно визначити компоненти складного терміна, встановити, в яких семантичних відносинах перебувають складові між собою та з головним компонентом терміна-словосполучення. Синтетичний спосіб перекладу передбачає розташування компонентів в залежності від визначених семантичних відносин.
Крім того існують також і різні види закономірних відповідностей між одиницями текстів в перекладі, як еквіваленти, аналоги, адекватні заміни. Говорячи про різні способи та прийоми перекладу слід зазначити знаковий і змістовий спосіб, а також такі прийоми перекладу, як генералізація поняття, лексичні та граматичні трансформації, мовна компресія. Теоретичні аспекти перекладу включають також дослідження стосовно методів перекладу та видів перекладу (письмовий, усний, синхронний, переклад з листа тощо).
Якщо говорити про лінгвістичні аспекти перекладу як дисципліни при викладанні англійської мови, слід звернути увагу на зміни в структурних моделях сучасної англійської мови. Це стосується не тільки словарного складу та граматичної будови, але й структурних моделей синтаксису.
Для прикладу можна зупинитись на структурних моделях аналітичних форм англійського дієслова. Вивчення аналітичних форм англійського дієслова пов’язане з цілим рядом дидактичних проблем, з якими постійно стикаються не тільки студенти, а й викладачі. Одна з таких проблем – це структурна різноманітність цих форм без чіткої, з точки зору носіїв української мови, їх функціональної диференціації. Не випадково практично в усіх граматиках англійської мови подаються зведені таблиці аналітичних форм дієслова, мета яких зробити більш наочним відповідні побудови в граматичних і змістових взаємовідношеннях.
В сучасній англійській мові під впливом міжваріантних та міжмовних контактів створюються умови для широкої граматичної інтерференції, яка є основою не тільки змін в загальновживаній граматичній структурі письмової мови, але й у розповсюдженні цих змін на розмовну мову через її синтаксичну будову.
Оскільки граматика тісно пов’язана з лексикою, при перекладі відбуваються одночасно лексичні та граматичні трансформації.
Вміння та навички перекладацьких трансформацій та правила їх застосування є важливим компонентом компетенції перекладача. Саме вони сприяють адекватній передачі смислу оригіналу з урахуванням норм мови, на яку здійснюється переклад.
Список використаних джерел:
1. Бархударов Л. С. Язык и перевод / Л. С. Бархударов. – М.: Международные отношения, 1975.
2. Карабан В. І. Переклад англійської наукової і технічної літератури / В. І. Карабан. – Вінниця: Нова книга, 2002.
3. Корунець І. В. Theory and practice of translation / І. В. Корунець. – Вінниця: Нова книга, 2003.
3. Миньяр-Белоручев Р. К. Общая теория перевода и устный перевод / Р. К. Миньяр-Белоручев. – М.: Воениздат, 1980.