«Актуальные проблемы препо­да­ва­ния иностранных языков для профессионального общения». Поступившие работы

К. філол. н. Анісімова А. І.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

ПРИНЦИПИ МУЛЬТИЛІНГВАЛЬНОЇ ОСВІТИ В СУЧАСНИХ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Питання вивчення та володіння іноземними мовами завжди було актуальним. З цієї причини наявність двох або більше мов в навчальних програмах сучасних вищих навчальних закладів є характерним для багатьох країн світу.

Варто зазначити, що внаслідок процесу глобалізації змінились вимоги в галузі навчання іноземній мові. Сьогодні викладачі, студенти та молоді науковці мають багато можливостей для отримання нових професійних навичок та досвіду: існує безліч міжнародних програм обміну та стажування. Це підвищує шанси молодих спеціалістів на досягнення успіхів в сфері кар’єри. Саме тому основним завданням сучасної вищої школи є підготовка студента до взаємодії з мультилінгвальним та полікультурним світом. Поява цього завдання в сфері освіти, в свою чергу, спричинила необхідність переходу від традиційної форми навчання до навчання іншомовній комунікації, до використання в процесі викладання основ міжкультурної дидактики, і для досягнення цієї мети мультилінгвальна та полікультурна освіта є найефективнішою.

Численні роботи, які присвячені проблемам мультилінгвізму та мультилінгвальної освіти [3–5] свідчать про те, що питання мультилінгвальної освіти є досить актуальним в сучасному світі.

Аналіз теоретичної літератури, що присвячена особливостям мультилінгвальної освіти, дозволяє стверджувати, що важливість мультилінгвальної освіти як засобу отримання спеціальних та професійних знань, як компонента поглибленої мовної освіти визначається, перш за все, загальною всесвітньою тенденцією до євроінтеграції в економічній, культурній, та політичній сферах. В освітній сфері дана тенденція обумовлює прагнення до інтеграції предметного знання, направленості на пізнання цілісної картини світу. Навчання на мультилінгвальній основі забезпечує студентам широкий доступ до інформації в різних предметних галузях, отримання нової інформації відповідно до індивідуальних потреб, можливість отримання безперервної освіти, а це в свою чергу надає їм додаткових шансів конкурувати на світовому та загальноєвропейському ринках спеціалістів [1, с. 25].

В класичному розумінні навчання іноземній мові припускає наявність певного стандарту, якого необхідно досягти (в ідеалі – це володіння мовою на рівні носіїв мови), тобто мова є предметом навчання. На цій ідеї базується більшість традиційних, в тому числі й комунікативних, методик викладання. В контексті мультилінгвальної освіти мова є  засобом  навчання, тобто відбувається вивчення змісту дисципліни іноземною мовою.

Цей принцип є основою сучасних європейських освітніх проектів, які направлені на все більшу інтеграцію мови та змісту освіти. Їх центральним підходом є Content and Language Integrated Learning . Ключовим завданням зазначеного підходу є навчання дисципліні засобами нерідної мови. При цьому сама дисципліна може не мати жодного відношення до вивчення мови, наприклад навчання історії англійською мовою в Іспанії. Особливість подібних проектів полягає в тому, що студент отримує знання з «немовної» дисципліни, використовуючи при цьому та паралельно вивчаючи іноземну мову [2, с. 8].

Результатом мультилінгвальної освіти є досягнення базової мультилінгвальної компетенції, що дозволяє розглядати її не тільки в якості альтернативного шляху вивчення мови, але й як шлях опанування спеціальних знань, прилучення до цінностей світової культури та розвитку соціально-комунікативних здібностей особистості.

На сьогоднішній день полікультурна мультилінгвальна освіта засобами вивчення рідної та іноземної мов є важливою складовою модернізації цілей та змісту національних освітніх систем в країнах Європи (включаючи Україну). В умовах глобалізації, економічної інтеграції та створення єдиного європейського ринку праці вищі навчальні заклади прагнуть забезпечити підготовку спеціалістів європейського рівня, здатних працювати в масштабах загальноєвропейського ринку.

Таким чином, значення мультилінгвізму як соціокультурного явища сучасного суспільства насправді є визначним, адже розвиток багатомовності сприяє зближенню народів, мирному вирішенню питань співіснування, виховуванню навичок поважного ставлення до культури та мови, традицій та звичаїв інших народів, формуванню спільних завдань та цілей в процесі інтеграції. В цьому контексті мультилінгвізм як тенденція мовного розвитку сучасного суспільства надає людині можливість усвідомити своє місце та свою культуру в діалозі культур та цивілізацій в процесі кооперації з іншими людьми. Саме тому надзвичайно важливим є подальше дослідження питання впровадження методик викладання, що містять мультилінгвальний компонент, в загальні освітні програми вищих навчальних закладів.

Список використаних джерел:

1. Певзнер М. Н. Билингвальное образование в эпоху глобализации: монография / М. Н. Певзнер, А. Г. Ширин. – Великий Новгород, 2010.

2. Communication from the Commission to the Council, the European Parliament, the European Economic and Social Committee of the Regions: Promoting Language Learning and Linguistic Diversity. An Action Plan 2004–2006. – Brussels, 2003. – 24 July.

3. Dewaele J. Multilingualism, Empathy, and Multicompetence / J. Dewaele, L. Wei // International Journal of Multilingualism. – 2012. – P. 1–15.

4. Hornberger N. Multilingual Language Policy and School Linguistic Practice: Globalization and English-language Teaching in India, Singapore and South Africa / N. Hornberger, V. Vaish // Compare: A Journal of Comparative and International Education. – 2008. – P. 1–15.

5. Wilton A. Multilingualism and foreign language learning / A. Wilton // Handbook of Foreign Languge Communication and Learning, K. Knapp & B. Seidlhofer (eds). – Berlin: Mouton de Gruyter, 2009. – P. 45–78.