«Актуальные проблемы препо­да­ва­ния иностранных языков для профессионального общения». Поступившие работы

Бірюкова Д. В.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

ФРЕЙМОВА МОДЕЛЬ ОПИСУ ІНТЕР’ЄРА В АНГЛОМОВНОМУ ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ

На сучасному етапі розвитку гуманітаристики актуальним є вивчення художнього тексту з погляду його структурно-смислової єдності, дослідження його як складного знаку, як цілісного ментально-вербального конструкта. При такому підході композиційно-мовленеві форми художнього тексту розглядаються як спосіб осмислення специфіки художнього мислення автора.

Основою побудови будь-якого опису є лінгвокогнітивний алгоритм в якому перетинаються і взаємодіють конструктивні, когнітивні, та комунікативні компоненти семантики. Не є винятком із цієї системи й опис інтер’єру (ОІ).

Сутність ОІ зводиться до вираження факту співіснування предметів та їх ознак в один і той же час, тобто це певний відрізок тексту, в межах якого зберігається одна точка зору на зображуване або один спосіб зображення – статичний опис [4, с. 164]. А сам текст постає як когнітивно та прагматично структурована, витримана в єдиному тематичному регістрі та цільнооформлена комунікативна одиниця, необхідна для матеріального втілення дискурсу. Як і будь-який текст, ОІ являє собою результативну частину дискурсу, вербалізований продукт мисленнєво-мовленнєвої діяльності учасників комунікації, мовний матеріал, фіксований на тому чи іншому матеріальному носії за допомогою письма [1, с. 76].

Контактною ланкою між мовними структурами та їх корелятами у дійсності є, ключове для когнітивної лінгвістики, поняття фрейму. На сьогоднішній день він є найрезультативнішим засобом вивчення способу організації знань у мовній системі. Фрейм – це рамка чи лінгвальний маркер ментальних процесів, де відображені знання про «типову ситуацію» і про текст, що її описує [2, с. 73]. В певній комунікативній ситуації здебільшого використовуються тексти, схожі за структурою та іншими ознаками.

У результаті аналізу емпіричного матеріалу було виявлено, що процес кодування і декодування опису інтер’єра можна співвіднести із узагальненим знанням, тематично інтегрованим до фреймової моделі [3, с. 83], яка містить типологічну інформацію у форматі {ЩО – ІСНУЄ – ДЕ – ЯК – ЧОМУ – КОЛИ}. Цей фрейм є тим когнітивно-дискурсивним доменом, в якому містяться два основні слоти (предметний і буттєвий) і чотири факультативні (локальний, модальний, каузальний,темпоральний), які разом визначають когнітивну модель інтратекстових ОІ. Інтер’єр поступово розгортається, знаходячи свій прояв на різних рівнях комунікації у відповідних слотах. Багатоманітність цієї взаємодії може бути реалізована в різній послідовності і з різним ступенем детелізації (заповненості слотів). Фактично фрейм експлікує мовну та позамовну інформацію.

Опис інтер’єра в англійській мовній свідомості авторів неможливо звести до збраження певного фізичного образу, картинки, він не є простим вмістомоб’єктів. У кожного автора свій, характерний лише для нього художній простір, що пояснюється існуванням його ідо дискурсивних уявлень про реальність. Особливості вербалізації фрейму залежать від індивідуальних особливостей автора.

Список використаних джерел:

1. Безугла Л. Р. Вербалізація імпліцитних смислів у німецькомовному діалогічному дискурсі: монографія / Л. Р. Безугла. – Х.: ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2007. – 332 с.

2. Дейк ван Т. А. Язык. Познание. Коммуникация / Т. А. ван Дейк. – М.: Прогресс, 1989. – 312 с.

3. Жаботинская C. А. Концептуальный анализ языка: Фреймовые сети / С. А. Жаботинская // Мова. – О.: Астропринт, 2004. – № 9. – С. 81–92.

4. ЛЭС: Лингвистический энциклопедический словарь / гл. ред. В. Н. Ярцева. – М.: Советская энциклопедия, 1990. – 688 c.