Довга І. П. ^* , Шкут О. С. ^**

^* Дніпропетровське регіональне управління, ПАТ « ПриватБанк », м. Дніпропетровськ, Україна;

^** Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ІНСТРУМЕНТІВ РЕГУЛЮВАННЯ ЛІКВІДНОСТІ БАНКІВ

Одним з пріоритетних напрямків регулювання банківської діяльності є регулювання ліквідності банків. Політика Національного банку є одним з найбільш вагомих чинників, що впливають на функціонування фінансового механізму управління ліквідністю банку. Саме тому, політика регулювання ліквідності банків потребує детального дослідження, формування мети і завдань регулювання ліквідності банків, визначення й аналізу інструментів регулювання ліквідності банків.

Банківська ліквідність є багатоаспектним поняттям, тому механізм регулювання ліквідності банків необхідно розглядати на мікро- і макрорівні. Впливаючи на ліквідність кожного окремого банку, Національний банк визначає ліквідність банківської системи в цілому, і навпаки, впровадження грошово-кредитної політики, направленої на регулювання стану грошового ринку, впливає на управління ліквідністю кожного конкретного банку.

Серед визначень сутності ліквідності бан­ківської системи існує підхід, за яким вона ототожнюється із спроможністю банківської системи виконувати свої функції. Деякі вітчизняні дослідники під ліквідністю банківської системи розуміють її спроможність забезпечити своєчасне виконання всіх боргових зобов’язань перед вкладниками, кредиторами і заснов­никами банківських установ, можливість залучати в повному об­сязі вільні кошти юридичних і фізичних осіб та надавати кредити й інвестувати розвиток економіки країни. Характеризуючи ліквідність банківської системи, автори виділяють:

-        внутрішню ліквідність банківської системи – здатність виконувати свої зобов’язання перед резидентами України – юридичними і фізичними особами;

-        міжнародну (зовнішню) ліквідність – здатність країни виконувати свої міжнародні зобов’язання. Вона відображає міжнародні резерви та зовнішні вимоги і зобов’язання органів грошово-кредитного регулювання, а також зовнішні активи та зобов’язання банків України.

Ліквідність банківської системи формується під впливом зов­нішніх факторів загальноекономічного характеру, найважливі­шими з яких нині в Україні є: динаміка коштів Уряду на рахунках у Національному банку України, інтервенції центрального банку на валютному ринку, динаміка готівки в касах банків та поза банками, результати використання Національним банком відповідних механізмів та інструментів регулювання грошово-кредитного ринку в попередньому періоді [2].

Ліквідність банківської системи залежить від ліквідності банківських установ, Національного банку України і держави, а також розвитку міжбанківського ринку, що дає змогу вважати банківську систему цілісною. На ліквідність банківської системи також впливають зовнішній та внутрішній борг України, рівень інвестицій, динаміка кредиторської та дебіторської заборгованості, законодавчо-нормативна база захисту кредиторів.

Як відомо, втрата банком своєї ліквідності може стати причиною втрати коштів або навіть банкрутства значної кількості клієнтів. Комерційні банки зазнали значних негативних наслідків у період фінансової кризи, але для їх підтримки Національний банк України постійно використовував різні інструменти.

З метою стабілізації ситуації, що склалася в банківській системі у 2009 році, НБУ розробив Положення «Про регулювання Національним банком України ліквідності банків», яка була затверджена постановою Правління НБУ від 30 квітня 2009 року № 259. НБУ, відповідно до зазначеного Положення, для забезпечення регулювання ліквідності банків може застосовувати такі інструменти: 1) операції з рефінансування (постійно діюча лінія рефінансування для надання банкам кредитів овернайт і кредитів рефінансування строком до 90 днів); 2) операції репо ; 3) операції із власними борговими зобов’язаннями (депозитні сертифікати Національного банку овернайт та сертифікати строком до 90 днів); 4) операції з державними облігаціями України [1].

Аналіз використання банками інструментів рефінансування Національним банком України для підтримки ліквідності банків країни показав, що більша частина цих інструментів взагалі не використовується банківською системою країни. Як видно з табл. 1, процес рефінансування може відбуватися за допомогою різних інструментів, але банки України найчастіше використовували позички овернайт та стабілізаційні кредити.

Про активні дії НБУ у напрямку регулювання грошової маси в обігу свідчить аналіз облікової ставки в Україні за 2009–2014 рр. З метою створення стимулів для поліпшення ситуації в реальному секторі економіки з 2009 р. облікова ставка була зменшена з 12 до 10, 25 %, а з 13 серпня 2013 р. 6,5 %.

Таблиця 1. Динаміка зміни обсягів рефінансування комерційних банків ( млрд грн )

Подальше стрімке зростання обсягів кредитування, неадекватне часті звернення банків до НБУ за підтримкою ліквідності зумовили необхідність вжиття такого заходу, як відмова в підтримці ліквідності банків за всіма інструментами рефінансування у разі наявності постійної незбалансованості між термінами та обсягами залучених і розміщених коштів. У результаті цих нововведень банки отримали в листопаді 2008 р. за новими інструментами рефінансування для підтримання ліквідності 21 209 млн грн. За станом на березень 2009 р. НБУ проводив операції з рефінансування банків на загальну суму 14,5 млрд грн. Ці кошти переважно були надані 25 банкам в рамках програми їх фінансового оздоровлення. Ще 2,3 млрд грн банки отримали у вигляді кредитів овернайт . На сьогоднішній день НБУ вжив низку заходів, спрямованих на обмеження рефінансування банків.

Національний банк України для підтримки ліквідності комерційних банків використовує багато інструментів, але їх вплив не досить ефективний. Тому, найбільш дієвим серед цих інструментів є позички овернайт та стабілізаційні кредити, але лише під чітко сформульовані і представлені програми фінансового оздоровлення.

Список використаних джерел:

1.              Положення «Про регулювання Національним банком України ліквідності банків України», затверджене постановою Правління Національного банку України № 259 від 30 квітня 2009 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua

2.              Рябініна Л. Ліквідність банківської системи та роль НБУ в її підтримці / Л. Рябініна // Банківська справа. – 2010. – № 2/3. – С. 51–59.