К. е. н. Курач В. П., Ткаченко І. С.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

СУЧАСНІ МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ ПРОБЛЕМНИМИ КРЕДИТАМИ ВІТЧИЗНЯНИХ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

Характерною рисою сучасного стану банківської діяльності є істотна вага проблемної заборгованості у структурі кредитного портфеля. Така ситуація призводить до втрат банку через неповернення тіла кредиту та відсотків; виникнення проблем с платоспроможністю та ліквідністю; погіршення репутації банку, його рейтингів, що спричинює зниження рівня довіри до банку з боку вкладників та інвесторів.

Крім того, збиток, завданий банку, може бути пов'язаний зі збільшенням адміністративних витрат, оскільки проблемні позики вимагають особливої уваги кредитного персоналу, непродуктивної витрати часу на підтримку структури балансу. Підвищується загроза відтоку кваліфікованих кадрів через зниження можливостей їхнього стимулювання в умовах падіння прибутковості операцій.

Додатковим навантаженням на комерційний банк щодо підвищення його ліквідності є необхідність у формуванні резерву під проблемні кредити, що істотно впливає на діяльність установи. Обсяг резервів потрібно підтримувати на достатньо високому рівні, що в свою чергу негативно впливає на рентабельність активів і можливість кредитування в масштабах, необхідних суб’єктам господарювання.

За даними на 1 січня 2014 року обсяг проблемної заборгованості банківських клієнтів в Україні склав 70,18 млрд грн , що становить 7,7 % від загальної суми виданих кредитів за рік. Відповідною є ситуація і з резервами під активні операції. У 2013 році прослідковується скорочення створених резервів, проте на їхню долю припадає все ще досить вагома частка – 14,4 % [1].

Проте, згідно оцінок міжнародних агентств, частка проблемних кредитів в українській банківській системі набагато більша ніж 7,7 %, як декларує НБУ. За оцінками міжнародного рейтингового агентства Standard & Poor’s за 2013 рік рівень проблемних кредитів у банках України становив 40 % [4].

Така різниця між даними НБУ і міжнародного рейтингового агентства пов’язана з принциповими розбіжностями у підходах Національного банку України та міжнародних фінансових інституцій до визначення проблемних кредитів. А такі розбіжності призводять до абсолютно різних оцінок обсягів проблемної заборгованості банків.

Міжнародні рейтингові агентства вважають реструктуризовані позики за своєю сутністю проблемними, а отже враховують їх при підрахунку обсягів проблемної заборгованості банків. НБУ, у випадку реструктуризації позик, не відносить їх до проблемних кредитів.

Дана ситуація дозволяє виявити у складі кредитного портфелю комерційних банків України реструктуризовані позики загальним обсягом 294 млн грн.

Реструктуризація – це зміна істотних умов за первісним договором шляхом укладання додаткової угоди з боржником у зв’язку з фінансовими труднощами боржника та необхідністю створення сприятливих умов для виконання ним зобов’язань за активом [2].

При роботі з тимчасово проблемними позичальниками найбільш поширеними заходами для боржника, які використовують банки, є:

1)    пролонгація кредиту, що передбачає продовження строку кредитування. Також можливий варіант реструктуризації заборгованості шляхом збільшення терміну кредиту при зменшенні суми щомісячного платежу;

2)    надання банком кредитних канікул позичальнику, що дає змогу позичальнику впродовж певного часу погашати тільки відсотки за кредитом. Після закінчення кредитних канікул позичальник щомісяця виплачує тіло кредиту плюс відсотки;

3)    зміна схеми погашення кредиту з класичної на ануїтетну , або навпаки;

4)    конверсія – переведення валютного кредиту в гривневий. Є актуальним для позичальників, які не мають джерел валютної виручки, з метою убезпечення від ризиків, пов’язаних із коливаннями курсу валюти;

5)    зниження відсоткової ставки – банк на певний строк знижує розмір відсоткової ставки за кредитом. Після закінчення пільгового періоду відсоткова ставка збільшується до попереднього рівня або перевищує його;

6)    перекредитування – видача кредиту на більш пільгових умовах з подальшим погашенням за рахунок нього проблемного кредиту. Подібний механізм урегулювання проблемного боргу поки не має широкого поширення в секторі заборгованості фізичних осіб, але він успішно використовується, як правило, при роботі з великими боргами юридичних осіб. Особливістю механізму перекредитування є те, що позичальник не бачить «живих» грошей на своєму кредитному рахунку – відповідно до умов договору кошти нового кредиту відразу ж спрямовуються на погашення старого [3].

Безумовно, далеко не всі банки використовують як зустрічні пропозиції увесь наведений вище перелік, проте більшість активно працюючих банків мають свої пакети пропозицій з реструктуризації.

Схема реструктуризації заборгованості проводиться у формі підписання додаткової угоди до кредитного договору, що коригує основний договір у частині строку кредиту, графіка погашення та обсягу платежів.

Звичайно, ідучи на це, банк несе певні втрати, пов’язані з розбалансуванням щодо строків і вартості залучених і розміщених ресурсів, зниженням прибутковості, відволіканням істотних фінансових ресурсів від основної діяльності, утриманням на балансі банку прогнозованих фінансових втрат за ризиками, обмеженням гнучкості застосування.

Але переваг більше. Це й усунення проблеми відволікання значних грошових коштів у резерви, відсутність витрат на оплату колекторських послуг і дисконту при продажі третій особі, збереження платоспроможної клієнтської бази, дбайливе ставлення до якої надалі – у період відновлення ринку – матиме позитивний ефект.

Отже, реструктуризація проблемних кредитів виконується на власний розсуд банку з кожним боржником окремо. Обираються індивідуальні схеми виплат сум кредиту, відсотків і штрафів, які буде можливо реалізувати клієнтами фінансових установ. Даний метод має свої переваги та недоліки, проте не варто забувати, що ефективність заходів реструктуризації залежить від компетентності банківських робітників та наявності у їх розпорядженні усіх необхідних засобів. Наразі, фінансово-кредитні установи активно використовують різноманітні внутрішньо- та зовнішньобанківські методи управління проблемними кредитами. І одним із найпопулярніших та найчастіше вживаних виступає метод реструктуризації проблемної заборгованості.