Матвєєва Н. В. ^* , к. е. н. Дереза В. М. ^**

^* ПАТ « Альфабанк », м. Дніпропетровськ, Україна;

^** Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПРОБЛЕМИ УПРАВЛІННЯ КАПІТАЛОМ   БАНКУ

Банківська система є важливим елементом будь-якої країни, оскільки, мобілізуючи тимчасово вільні кошти, перетворює їх на капітал, що працює.

Капітал банку покликаний забезпечувати прибуткову стабільну діяльність банку, підтримку довіри до нього з боку клієнтів та впевненості кредиторів у фінансовій стійкості банківської установи. Особливо важливим це питання є сьогодні, коли період фінансової кризи істотно ослабив довіру клієнтів до банків, що спричинило значний відплив вкладів і поставило банки у скрутне становище.

Ефективний механізм управління власним капіталом банку є запорукою активізації його підприємницької діяльності, зміцнення фінансового стану, підвищення довіри економічних агентів до установ банківської системи, підтримка ліквідності банку.

Процес управління власним капіталом банків висвітлені в працях таких вітчизняних вчених, як В. Герасименко , М. І. Савлук , Ф. Ф. Бутинець , М. Д.   Алексеєнко , О. В. Васюренко , а також зарубіжних – В. В. Кисельов, Г. С. Панова, А. М. Проскурін, Ю. Бригхем , Л. Гапенски , Ф. А. Лис, Л. Дж. Мауер .

Незважаючи на це залишається низка невирішених завдань щодо управління капіталом банку. Внаслідок цього виникає потреба подальших науково – теоретичних та практичних досліджень у цій сфері, особливо в умовах нестабільної української економіки.

В умовах дефіциту фінансових ресурсів особливої актуальності набувають питання процесу управління капіталом банку.

Капітал банку покликаний забезпечувати прибуткову стабільну діяльність банку, підтримку довіри до нього з боку клієнтів та впевненості кредиторів у фінансовій стійкості банківської установи. Особливо важливим це питання є сьогодні, коли період фінансової кризи істотно ослабив довіру клієнтів до банків, що спричинило значний відплив вкладів і поставило банки у скрутне становище.

Світова фінансова криза, яка дуже гостро виявилася в Україні, призвела до того, що вітчизняні банківські установи вдруге за роки її існування опинилися перед загрозою значних збитків, а деякі – і перед загрозою банкрутства.

Управління капіталом комерційних банків – основний процес, в межах якого банки формують і використовують свої прибутки та контролюють притаманні їхній діяльності ризики.

На сучасному ж етапі вітчизняна практика не має достатньо ефективного механізму управління капіталом банку. Постійні зміни в галузі нормативного регулювання і на фінансових ринках не дають змоги вітчизняним банкам оцінити результати прийнятих управлінських рішень [2; 3]. У більшості банківських установ України робота з управління капіталом обмежується виконанням вимог регулюючих органів [ 4 ] . Керівництво банків часто не вбачає самостійного об’єкта управління в тому, що об’єднується в понятті власного капіталу.

На сьогоднішній день проблему капіталізації часто плутають із проблемою розміру статутного капіталу або із проблемою ліцензійних вимог до розміру регулятивного капіталу. У зв’язку з цим необхідно чітко зазначити, що проблема капіталізації – це проблема недостатньої адекватності капіталів банків до розміру сформованих ними активів. Тобто проблема полягає не у кількісній, а у якісній площині. Проблема капіталізації – це проблема загальної фінансової стабільності та автономності банківської системи, а отже, проблема належного обслуговування банками взятих на себе грошових зобов’язань. Від якості капіталу залежить надійність всієї економічної системи та динаміка подальшого розвитку [ 1 ] .

Особливістю діяльності українських банків, починаючи з 2009 року, є їх збитковість. Не є винятком і 2012 рік: за четвертий квартал банки отримали збиток у розмірі 211,0 млн грн (2011-го збиток становив 4,4 млрд грн ), а це призвело до значних втрат капіталу.

Проблема недостатнього рівня капіталізації вітчизняних банківських установ пояснюється відсутністю у них сучасного ефективного механізму управління капіталом, тому банку необхідно проводити заходи щодо покращення капіталізації, які дозволять банку стати ще більш надійним та привабливим для клієнтів та інвесторів, а саме: стимулювання нарощування прибутків; менеджмент доходів і витрат банку на основі бюджетування, спрямування прибутку на збільшення статутного капіталу, використання ефективного ризик-менеджменту. На збільшення власного капіталу повинні бути направлені зусилля менеджменту банку. Робота має бути спрямована на мобілізацію власного капіталу з усіх доступних джерел. Банку необхідно стимулювати залучення власного банківського прибутку для інвестицій у капітал.

На позитивну оцінку заслуговує збільшення статутного капіталу банків за рахунок коштів вітчизняних інвесторів. Адже в даному випадку підвищення рівня капіталізації посилить зацікавленість інвесторів в ефективному використанні ресурсів банківської установи, зміцненні її фінансового стану і якості активів

Використовуючи досвід західних держав, для вітчизняних банків було б доцільно запровадити дієві інструменти збільшення капіталу через удосконалення фінансового менеджменту й системи стимулювання колективу для підвищення результату його роботи, а отже і збільшення прибутку банку.

Список використаних джерел:

1.              Галіцейська Ю. Капіталізація банківської системи України: проблеми та перспективи / Ю. Галіцейська // Вісник Тернопільського національного економічного університету. –2008. – Вип. 4. – С. 76–82.

2.              Герасименко В. Управління власним капіталом банку в Україні в умовах фінансової кризи / В. Герасименко , Р. Герасименко // Вісник НБУ. – 2010. – № 10. – с. 13–17.

3.              Довгань Ж. М. Капіталізація банківської системи України / Ж. М. Довгань // Вісник НБУ. – 2008. – № 11.– С. 10–14.

4.              Марцин В. С. Проблеми і шляхи підвищення капіталізації банківських установ в уп­равлінні капіталом банку / В. С. Марцин // Фінанси України. – 2007. – № 2 – С. 77–78.