Славна К. С. * , д. е. н. Семенча І. Є. **
* ТОВ «Міжнародна мовна школа «Глобус», м. Дніпропетровськ, Україна;
** Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна
ЩОДО УПРАВЛІННЯ НЕДОХІДНИМИ АКТИВАМИ БАНКУ
Недохідна складова активів є невід’ємною частиною банківського менеджменту, раціональне використання якої дозволяє підтримувати достатній рівень ліквідності та прибутковості. Не зважаючи на те, що основні засоби та нематеріальні активи, які становлять найбільшу частку в недохідних активах, являються найбільш стабільною складовою, неефективне управління недохідними активами зменшує дохід банку і провокує його нестійкість.
Як показав аналіз, активи банку та їх управління розглядались у роботах зарубіжних економістів, серед яких Н. Бакстер, У. Бреддік , Д. Ван-Хуз та Р. Міллер, Д. Полфреман , П. Роуз , та інші. Серед вітчизняних науковців варто виділити В. Грушка та О. Любунь , О. Дзюблюка , О. Васюренка , О. Зарубу, А. Єпіфанова, С. Козьменка , Л. Примостку та інших.
Однак недостатньо уваги приділяється саме недохідним активам, виокремленню недохідної частини активів від загальної складової активів.
Отже, метою дослідження є уточнення шляхів управління недохідними активами банку з врахуванням сучасних тенденцій на фінансовому ринку України.
У [1, с. 235 ] ми зазначали, що актуальною проблемою на сьогоднішній день є визначення ефективності використання недохідних активів у грошовому еквіваленті, оскільки вони впливають на процес надання банківських послуг здебільш опосередковано.
Важливість ролі недохідних активів полягає в тому, що даний напрям фінансово-економічної діяльності банку забезпечує формування і ефективне використання основних засобів як головної складової успішної діяльності у процесі завоювання місця на ринку та виявлення найефективніших напрямів інвестування фінансових ресурсів у нематеріальні активи.
Щодо управління активами у банківській діяльності, то воно здійснюється у відповідності до того, якої функції управління це торкається.
Наприклад, на думку Набока [2, с. 50 ], планування активів банку є найбільш складним і відповідальним етапом, що виступає частиною загальної стратегії комерційного банку. Воно спрямоване на забезпечення стабільного зростання і підвищення його конкурентної позиції з урахуванням розвитку фінансового ринку країни.
Планування недохідних активів банку передбачає розробку системи планів і внутрішніх показників, що характеризують недохідні активи фінансової установи, які забезпечують економічний розвиток банку, підвищення ефективності активів, збільшення доходів і зростання ринкової вартості акцій.
Щодо контрольної функції, активи банку, структуровані за ознаками прибутковості, ліквідності та ризиковості , виступають в системі контролю як об’єкт дослідження, аналізу і проектування. Процедури контролю відносяться як до об’єкту, так і до здійснених дій, засобів та методів їх здійснення.
Зосередившись на необхідності постійного контролю над станом активів банку, проведемо розрахунок оптимального співвідношення недохідних активів до дохідних (НА А1орt ) із врахуванням впливу та залежності координат « прибутковість-ризиковість-ліквідність » на прикладі діяльності ПАТ КБ «Приватбанк» за 2012–2013 рр.
Для виявлення оптимальної позиції при порівнянні значення ліквідності з показником рентабельності, нами виявлено, що найбільш ефективною була позиція, досягнута на 01.01.2013 р.: ліквідність = 22,90 %, рентабельність = 0,90 %.
При вирішенні дилеми «ліквідність-дохідність» нами виявлено оптимальний рівень розрахункового значення НА А1 , який становить 0,1761.
Отримання оптимального значення НА А1орt , дозволяє конкретному банку не залежно від інших банків встановити власне необхідне співвідношення для покращення показників результативності.
Нами був розглянутий приклад, коли банк не виконував конкретні норми контролю за короткий період діяльності. Однак, більш ефективним, на нашу думку, використання такого методу буде при прийнятті управлінських рішень стосовно стратегічного розвитку, адже, окрім звичних планових показників, можуть аналізуватися активи з точки зору їх дохідності що зустрічається в наш час дуже рідко.
Оскільки сьогодні стан аналітичної роботи банків не відповідає вимогам уніфікації та комплексності, тому запровадження даної методики саме контролюючими органами, вимагало б від усіх банків встановлення цього обов’язкового параметра, властивого лише конкретному банку. Порівняння такого показника по різних банках дало б можливість однаково аналізувати та порівнювати їх дохідні та недохідні активи. Окрім того, це був би ще один із необхідних параметрів за для аналізу всієї банківської системи країни.
Запропонований підхід здійснення контролю за недохідними активами важливо направити на структурування за ознаками прямої та непрямої недохідності . Так, недохідні активи прямої недохідності первісно визнаються засобами внутрішньобанківських операцій (основні засоби, нематеріальні активи, товарно-матеріальні цінності), а недохідні активи непрямої недохідності визнаються у процесі як внутрішньобанківських, так і фінансових операцій (дебіторська заборгованість).
Перевагою такого підходу, на наш погляд, є можливість прийняття якісних та вчасних рішень щодо прибутковості та рентабельності. Для менеджерів та акціонерів банків – це можливість постійно стежити за найменшими змінами, вносити управлінські корективи, в тому числі й на перспективу.
Список використаних джерел:
1. Семенча І. Є. Управління недохідними активами банку на основі удосконалення системи контролю / І. Є. Семенча , К. С. Славна // Економічний аналіз: зб. наук. праць. – Тернопіль: Вид.-поліграф. центр Тернопільського національного економічного університету «Економічна думка», 2013. – Т. 13. – 453 с.
2. Набок Р. М. Управління недохідними активами банку на основі удосконалення їх оцінки: дис. ... канд. екон . наук: спец. 08.00.08 [Електронний ресурс] / Р. М. Набок ; Держ . вищ . навч . закл . «Укр. акад. банк. справи Нац. банку України». – Суми, 2008. – Режим доступу : http://www.dspace.uabs.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/3203/3/disser_Nabok.pdf